Вітаю Вас,шановні відвідувачі блогу!

Про себе хочу сказати уривками з вірша Олени Iськової ''Я просто жінка…'', на який я випадково натрапила в мережі інтернету.  Чомусь не змогла забути ці рядки . Так і засіли вони надовго десь там глибоко  всередині.

Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,

Фонтан емоцій, джерело любові.

Я загадка, незвіданість, ескіз,

Рожеві сни і мрії кольорові.

Я просто жінка… Ніжна і слабка.

І в слабкості моя таємна сила.

Жіноча доля, кажуть, не легка,

Та іншої я в Бога не просила.

В житті кожної людини, особливо жінки, бувають такі хвилини, коли хочеться побути насамоті. Здається все в тебе добре: є сім'я, друзі, улюблена робота. Але раптом несподівано нахлинуть спогади про дитинство, втрачених близьких тобі людей і  защемить душа... В цю хвилину хочеться  забитися в куточок,нікого не бачити і нічого не чути. Ось тоді і приходить на допомогу поезія душі, яка дає змогу багато чого переосмислити, переоцінити, пробачити і відпустити.  

Якщо хтось з Вас поділиться своїми рядками, можливо навіть авторськими, буду тільки  вдячна.