Головна » Статті » Скринька ''Поради батькам'' » Батьківський лекторій

Виконуємо домашні завдання

Якщо ми замислимося над тим, як правильно організувати навчальну роботу вдома, то помітимо, що це подвійне завдання. З одного боку потрібно допомогти дитині знайти правильний розпорядок роботи, виділити місце для занять, визначити найсприятливішу послідовність виконання завдань, а з іншого боку, виховати у неї стійку звичку бра­тися за виконання завдань усупереч бажанню погуляти або погратися з друзями, сформувати вміння швидко залучатися до роботи, виконувати її, не відволікаючись, і в належному темпі.

Іноді батьки зауважують: «Мій син (моя донька) виконує уроки по 3-4 го­дини. Такий (так а) старанний (старанна). Такий (така) працьовитий (пра­цьовита). От би ця старанність збереглася на всі подальші роки навчання». Та потрібно проаналізувати, як саме такий учень виконує завдання. Адже сидіти за столом не означає працювати. Може виявитись, що у нього від­сутній потрібний запис у щоденнику і необхідно телефонувати другові, щоб дізнатися, що задано; або з’ясовується, що немає на місці необхід­ного підручника; або замучила спрага і потрібно сходити попити; або хо­четься дослухатися до розмови дорослих у сусідній кімнаті; або…; або…; врешті-решт, з’ясовується, що з трьох годин, проведених за столом, на виконання завдань учень витратив 1 год 10 хв, скільки, власне, й пере­дбачається для виконання домашніх завдань третьокласниками.

Що можна порадити батькам, якщо їхня дитина не може «всидіти», виконуючи домашні завдання? Велике значення в організації навчальної роботи відіграє розпорядок дня. Дослідження підтверджують той факт, що у молодших школярів, які мають високу успішність, є чітко встановлений час для виконання домашніх завдань, і вони завжди його дотримуються. І, навпаки, серед учнів із низьким рівнем навчальних досягнень багато хто не має сталого відведеного часу для занять. Це не випадково. Вихо­вання звички до систематичної роботи починається зі встановлення чіт­кого розпорядку занять, без цього не можна досягти успіхів у навчанні. Розпорядок денний не повинен змінюватися залежно від кількості уроків, від того, що по телевізору транслюється цікавий фільм чи від того, що до оселі завітали гості.

Дитина повинна сідати за виконання завдань не лише в один і той самий час, але й на постійне робоче місце.

Навіть якщо житлово-матеріальні умови не дозволяють надати шко­ляреві окремий письмовий стіл і книжкову полицю, йому необхідно виділити будь-яке постійне місце, щоб він міг там тримати свої книги та зошити.

Перш за все, необхідно звернути увагу на умови, в яких дитина ви­конує домашні завдання. Задуха і шум зменшують швидкість та ефектив­ність майже втричі і втричі прискорюють втомлюваність. Тому потрібно вимкнути телевізор, пилосос, доки дитина не виконає завдання. Думка про те, що засвоєння матеріалу краще відбувається під тиху класичну музику, себе не виправдовує, тиша – найкращий звуковий фон для ро­зумової діяльності.

На концентрацію уваги краще за все впливає температура в кімнаті. Оптимальне її значення коливається від 18°С до 22°С.

Дехто із дітей виконує завдання на кухні, доки мати готує вечерю, одночасно регулюючи навчальний процес. На сковорідці шкварчать кот­лети, шумить вода, гудить-працює мікрохвильова піч. А мати дивується: у кого вдалася така неуважна дитина? А дитина просто втомилася і не може зосередитися на вправі або задачі.

Корисно разом із дитиною укласти пам’ятку «Виконуємо домашні завдання». Почавши із протиставляння своїх дій із пунктами пам’ятки, дитина через деякий час досягне того, що всі ці дії стануть для неї звич­ними.

Розпочинати виконання домашніх завдань найкраще через 1-1,5 го­дини після повернення зі школи, щоб встигнути відпочити від шкільних занять. Якщо дитина відвідує гуртки, секції, то розпочинати виконання домашніх завдань можна й пізніше. .Але у будь-якому випадку не можна відкладати це на вечір.

Тривалість роботи дитини щодо виконання домашніх завдань має бути такою:

в перших класах домашніх завдань  не повинно бути зовсім, в 2 класі – не більше, ніж дитина може виконати самостійно за 45 хвилин, в 3 класі – за 1 годину 10 хвилин, в 4 класі – за 1 годину 30 хвилин

Саме такі нормативи встановлені Міністерством освіти та науки України. Який порядок виконання завдань потрібно обрати? З вико­нання яких завдань розпочати: з усних чи письмових, з найважчих чи найлегших?

ПАМ’ЯТКА «ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО САМОСТІЙНОСТІ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ»

Вiдповісти на ці питання нелегко насамперед тому, що немає i не може бути єдиного порядку приготування урокiв, рацiонального для всіх учнiв. Однi педагоги рекомендують починати з важких предметiв, коли ще свiжi сили; iншi — з легких: коли починати з важких, на якi йде багато часу й енергiї, то на iншi не вистачить часу; ще інші рекомендують чергувати важкi предмети з легшими — це рiвномiрно розподілить сили учня протягом всього часу виконання завдання. Щоб рекомендувати певний спосіб чергування при вивченні предметів, важливо не тільки знати навчальний матеріал і роботу над ним учня, але й вивчити його індивідуальні особливості.

В початкових класах, як правило, рекомендуємо дітям починати підготовку до занять з письмових завдань, а потім переходити до усних. Справа в тому, що діти цього віку не звикли до значних навчальних навантажень і порівняно швидко втомлюються. Тому і починати треба з найважчих завдань, а для них, як правило, такими є письмові уроки.

В практиці зустрічаються випадки, коли учень, звикнувши до роботи спочатку виконує письмові вправи, а потім – усні завдання і вчить це правило, на яке виконував вправу. Цього робити не слід. Спочатку треба вивчити правило, а потім виконувати вправу.

При підготовці до уроку читання особливу увагу слід звернути на переказ вивченого, адже такий вид роботи сприяє збагаченню словникового запасу молодших школярів, розвиває зв’язне мовлення. Нерідко дітям здається, що вони добре розібралися в матеріалі на уроці, вдома після першого читання ніби все зрозуміло, все відомо, а розказати учень не може. Доцільно в такому випадку спрямувати його на виділення трьох головних думок: що було на початку оповідання, що потім, чим закінчується. Важливо привчати дитину давати відповіді на запитання, подані в кінці тексту. Поцікавтеся, як оцінює учень вчинки дійових осіб. У зв’язку з цим доречними будуть такі запитання: «Чому ти так думаєш?», «Як би ти вчинив у даному випадку?», «Що вразило тебе у поведінці хлопчика?» та ін..

Великі можливості засвоєння раціональних прийомів роботи відкриваються перед учнями під час розв’язування задач. Розв’язати задачу – означає відповісти на поставлене в ній запитання. Саме так розуміють цю вимогу діти. Тому, нерідко, як тільки вчитель прочитає задачу, вони відразу дають відповідь на її запитання. Учні часто не усвідомлюють, що розв’язати задачу – означає розповісти, які дії треба виконати над даними в ній числами, щоб у результаті одержати шукане число, а записати розв’язання задачі – показати за допомогою цифр і знаків, що треба зробити, щоб знайти це число і відповісти на запитання задачі. Щоб привчити дітей працювати в певній послідовності, радимо скористатися такою пам’яткою:

Як розв’язувати задачу

1. Уважно прочитай задачу.
2. Подумай, що означає кожне число, який зв’язок між ними.
3. Повтори запитання подумки. Чи можна задачу розв’язати однією дією?
4. Коли зв’язок між числами не вдалося встановити, запиши задачу коротко.
5. Склади план розв’язання.
6. Склади і розв’яжи рівняння або розв’яжи задачу окремими діями.
7. Дай повну відповідь на запитання.
8. Відповідь перевір найзручнішим способом.

Якість самостійної роботи в значній мірі залежить від уміння перевірити виконане. Тому радимо батькам дотримуватися такого підходу: не перевіряти домашнє завдання до тих пір, поки учень сам не зробить цього. Крім того, пам’ятайте, що функція батьків у даному процесі – контролююча. Тому нічого не слід робити за дитину: розв’язувати приклади, писати твір, малювати. Основна мета допомоги полягає в тому, щоб, образно кажучи, навчити дитину ходити, тобто навчити вчитися. Важливо систематично стежити за записами домашніх завдань у щоденнику. Після цього можна перевірити сам факт виконання завдання і його правильність.

Більшість з вас не має можливості бути присутнім тоді, коли учень готує уроки. Тому перш ніж перевірити, чи правильно виконана робота, запитайте, з чого дитина розпочинала її, що було зроблено потім, як можна перевірити. Повторюючи ці прості запитання з дня в день, можна привчити школяра до організованості, виробити звичку планувати роботу і перевіряти зроблене.

Дорослим не слід поспішати показувати, в якому місці допущена помилка. Доречно запропонувати дитині самостійно знайти її: «Ти допустив п’ять помилок. Знайди їх і виправ», «Помилка у третьому рядку», «В роботі одна помилка. Знайшов? Молодець!»

Часто батьки змушують дитину переписувати завдання, зроблене з помилками: «По сто разів переписує, а все неграмотно». Такий підхід неправильний. Він не дасть бажаного результату. І це природно, адже нагромаджується втома і виконати завдання малюку стає все важче. Дбаючи про майбутнє, не потрібно перевантажувати дитину додатковою роботою. Краще задовольнитися виправленням помилок та висловити сподівання, що наступного разу вона буде уважнішою.

Ефективному виконанню домашніх завдань допомагає і емоційно сприятлива атмосфера спілкування в сім’ї. не слід створювати «хронічний дефіцит похвал» лише тому, що дитина одержує «9» замість очікуваної «10»; важливо помічати навіть найменший успіх: «Сьогодні ти допустив у диктанті чотири помилки, а минулого разу – шість. Молодець!», «Ти почав писати значно краще». Саме такий підхід породжує почуття впевненості у своїх силах, почуття власної гідності.

І ось домашні завдання виконано. Скажіть дитині, як оцінюєте її роботу сьогодні, похваліть за старання, підтримайте. Залишається лише правильно скласти все в портфель. Але це теж для дитини ціла наука, адже, по-перше, в ньому немає бути нічого зайвого, по-друге, жодна річ, необхідна для завтрашніх занять, не повинна залишитися вдома. А тому спочатку все, що потрібно взяти в школу, дитина складає на столі, перевіряє за розкладом, а потім вже складає у шкільний ранець. Така робота сприяє вихованню в учнів акуратності, зібраності.

І останнє. В сім’ях, де ставляться до дитячої праці з повагою, дорослі не дозволяють собі відволікати дитину якимись другорядними запитаннями, зауваженнями (навіть справедливими), терміновим проханням, тобто відірвати її від роботи хоч би на хвилину. Навпаки, в таких сім’ях підбадьорюють і підтримують дитину, привчають її працювати зосереджено. Допоможіть своєму школяреві вчитися успішно!

Категорія: Батьківський лекторій | Додав: Мітіра (29.10.2016)
Переглядів: 1510
Всього коментарів: 0
avatar