Немає такої дитини, яка б не мріяла  стати першокласником. Однак дуже часто буває так, що вогник цікавості в очах дитини гасне, і в школу його доводиться відправляти мало не насильно, використовуючи весь арсенал впливу – від обіцянок купити новий телефон і до погроз застосувати батьківський ремінь. І те, і інше ефект, звичайно, має. Але короткочасний.

Як зробити так, щоб дитина захотіла вчитися?

«Ми ще пограємо!»

Сьогодні стали дуже популярні різні методики раннього розвитку. У перший клас беруть підготовлених дітей. Шестирічки вже вміють і читати, і рахувати. Але чи означає це, що вони готові до школи?Коментує Наталія Смольникова, дитячий психолог:"Дуже часто буває так, що батьки прагнуть віддати свою дитину в школу як можна раніше. Скажімо, не з семи, а з шести років. Мотиви можуть бути самими різними – починаючи від бажання мати рік" в запасі "перед надходженням в інститут до звичайного "Он, Світланка з сьомої квартири вже в перший клас піде. А наш чим гірше? ".Однак потрібно пам'ятати, що гра – це не менш важливий етап у пізнанні світу, ніж навчання. І кожна дитина повинна дограти, перш ніж почати вчитися. Сім років – не випадковий вік для першокласників. Він найбільш оптимальний для того, щоб плавно перейти від гри на навчання. В методиках раннього розвитку немає нічого поганого, але тільки в тому випадку, якщо дитину до цього не примушують – інакше проблем не уникнути. І незабаром після початку занять інтерес до навчання зникне. Готовність до школи – це не тільки і не стільки вміння читати по складах, скільки психологічні характеристики вашої дитини. І якщо психологічно він не готовий, то на запитання «А чи не час вам в школу?» Можете сміливо відповідати: «Ні, ми ще пограємо».

Кнут чи пряник?

Що робити, якщо дитина не розуміє, навіщо йому потрібно вчитися, якщо йому нецікаво?

По-перше, потрібно розібратися, в чому причина – в залежності від віку причини можуть бути різними. По-друге, потрібно все ж відмовитися від каральних методів боротьби з лінню: биттям і нудними нотаціями, як відомо, нічому не вивчиш. А ось стійку відразу до школи та навчання викликати можна.

Згадайте себе в цьому віці. Що вас могло зацікавити? Проблема дорослих якраз і полягає в тому, що вони забувають те, якими були самі.

Як навчити дитину вчитися?

1. Один з найбільш безпрограшних, а й самих важких варіантів – це зацікавити дитину здобувати знання заради самих знань. Батьки, які вибирають цей шлях, мудрі і далекоглядні. Вони розуміють, що кожен день вони повинні бути готові відкривати для себе світ заново – тільки вже зі своїми дітьми. У будинках, де живуть такі родини, головне місце займає не телевізор, а живе спілкування – обговорення книг, кінофільмів, суперечки і розмови по душам. Дитина повинна бачити, що і мама, і тато постійно чогось вчаться і отримують від цього задоволення, і тоді він сам захоче наслідувати їм у цьому. Розвивайте дитину, водіть  її в музеї та на концерти, на виставки та вернісажі, обговорюйте побачене. Не дайте згаснути дитячій цікавості – і дитина обов'язково перенесе цей інтерес і на навчання.

2. Ефект присутності. Робити домашні завдання разом з першокласником – звичайна справа. Однак бувають і важкі випадки, коли батьки сидять зі своїм чадом за уроками мало не до десятого класу. Це тупиковий варіант. До кінця другого року навчання діти повинні вміти готувати всі свої домашні завдання самостійно. Якщо дитина погано організована, постійно відволікається – створіть ефект присутності, залишайтеся з дитиною, коли вона готується, проте займайтеся своєю справою, наглядаючи за нею.

3. Матеріальна винагорода – варіант непоганий, хоча і спірний. Однак навчання – це праця, а праця повинна бути винагороджена – є й така точка зору. Розмір нагороди обговорюється на сімейній раді. Однак це повинна бути невелика сума – в кінці кінців, даєте ж ви дитині гроші на кишенькові витрати. Так нехай він ці гроші заслужить.

4. Подолання. Навчіть дитину отримувати задоволення від подолання труднощів. Святкуйте з ним будь-яку найменшу перемогу, щиро хваліть її  й радійте. Нехай вона відчує, яке це – бути переможцем. Зверніть увагу, як ви оцінюєте успіхи дитини: не можна робити акценти на поганому. Наприклад, замість "Знову за контрольну трійку отримав", скажіть: "Цього разу задачку ти почав вирішувати правильно, але трохи збився".

5. Дитина впевнена, що її  навчання потрібне вам, а не їй. Але ж вона напевно хоче кимось стати. Космонавтом – це як мінімум. Потрібно зуміти пояснити їй, що знання не тільки самі по собі приносять радість, але і ведуть до Великої Мрії.

6. Не сюсюкайте з дитиною і ніколи на неї не кричіть. Говоріть з нею як з другом – не з висоти свого зросту і положення, а на рівних. Це – найкращий стиль спілкування, і він дасть найбільші результати. Адже найголовніше, чого чекають від нас наші діти, – це спілкування. Щирого, теплого та дружнього.