Батькiвськi збори №1

Тема. Успiшна  адаптацiя  першокласникiв до школи як умова гармонiйного розвитку особистостi

Проблемне питання: На вашу думку, хто має бути у центрі нашої уваги? (Відповідь: дитина)

Хід зборів

1. Знайомство.

   Шановні батьки! Сьогодні у нас з вами перші планові батьківські збори.Тема наших зборів '' Адаптація першокласників до школи''

2. “Мозковий штурм”

І у батьків, і у вчителів в центрі уваги дитина. (На дошку в центрі вчитель прикріплює листок на якому написано: дитина.) З однієї сторони дитина зростає у сім’ї і у неї є батьки. (На дошку вчитель прикріплює листок на якому написано: батьки.) А з другої сторони вона чимало часу проводить в школі де її вихованням та навчання займається вчитель.(Прикріплюю листок з написом:учитель)

  Чи можна вирішити всі завдання з виховання та навчання  дитини кожному  окремо? Звичайно ж ні .Отже, мета щодо виховання дітей і у батьків, і у вчителя однакова. Щоб виховати дитину такою, як ми хочемо, потрібно організувати творчу співпрацю вчителів, учнів, батьків у навчально-виховному процесі.

3. Готовнiсть дитини до школи.

З початком навчання у життi дитини вiдбувається дуже багато змiн. Це новi умови життя та дiяльностi, новi контакти, новi стосунки, новi обов’язки. Змiнюється соцiальна позицiя: був просто дитиною, тепер став школярем; соцiальний iнститут навчання i виховання: не садочок, а школа, де навчальна дiяльнiсть стає провiдною. Усе пiдпорядковується навчанню, школi.

Початок навчання у загальноосвітній школі супроводжується суттєвими змінами у системній діяльності дитини на психоемоційному, регуляторному, вегетативному рівнях.

Пристосування (адаптацiя) дитини до школи вiдбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зi значним напруженням усiх систем органiзму. Лише через 5 - 6 тижнiв поступово пiдвищуються та стають бiльш стiйкими показники працездатностi, у дитини спадають напруження та тривожнiсть.

Кожен першокласник має свій індивідуальний бар’єр психологічної адаптації до зовнішніх впливів, що виявляються у прагненні досягти рівноваги між психологічними і соціальними потребами.

Залежно вiд стану здоров’я, сiмейної ситуацiї, відвiдування чи не вiдвiдування дитячого садочка, раціональної організації занять і режиму дня адаптацiя до школи має рiзний перебiг.

Легше проходить перiод пристосування до школи i краще справляються з розумовими та фiзичними навантаженнями здоровi дiти. Та сьогоднi лише 20—25 % дiтей iдуть до школи здоровими. Решта мають рiзноманiтнi порушення та вiдхилення у станi здоров’я.

Що ж вiдбувається в органiзмi дитини в першi днi навчання?

• Нестiйка працездатнiсть;

• дуже високий рiвень напруження серцево-судинної системи;

• низькi показники координацiї рiзних систем органiзму мiж собою;

• змiни функцiонального стану центральної нервової системи;

• рiзке зниження навчальної активностi;

• зниження працездатностi;

• до кiнця першої чвертi маса тiла зменшується у 60 % дiтей;

• скарги на втому, головний бiль, сонливiсть, погiршення апетиту, поганий сон;

• розгальмованiсть рухова або в’ялiсть, втома;

• розлади шлунково-кишкового тракту;

• пiдвищення артерiального тиску.

При вивченні адаптації дітей до школи та проведенні соціологічних спостережень  було виявлено що

70% дітей адаптуються  до школи протягом перших двох місяців навчання. Ці діти відносно швидко вливаються в колектив, освоюються  в школі, знаходять нових друзів у класі; у них майже завжди гарний настрій, вони спокійні, доброзичливі, сумлінно і без видимої напруги виконують всі вимоги вчителя. Їм важко виконувати всі вимоги правил поведінки, але до кінця жовтня вони повністю освоюються і з новим статусом: "я вже учень", і з новими вимогами, і з новим режимом. 

 Близько 17% дітей мають тривалий період адаптації, період невідповідності їх поведінки вимогам школи затягується: діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування з вчителем і дітьми - вони можуть грати на уроках або з'ясовувати стосунки з товаришами, сльозами й образами реагують на зауваження. Вони також відчувають труднощі в засвоєнні навчальної програми. Лише до кінця першого півріччя реакція цих дітей стають адекватними вимогам школи вчителя. 
^ Третя група (13%) - діти, у яких соціально - психологічна адаптація пов'язана зі значними труднощами; крім того, вони не засвоюють навчальну програму, на таких дітей найчастіше скаржаться вчителі, діти, батьки: "заважають працювати в класі", " третирують дітей ". 

На цьому етапі головне наше з вами завдання допомогти дитині успішно пройти період адаптації. Адже багато хто з них навіть ще не розуміє ,що школа це вже не дитячий садочок , що тут існує багато правил та обов’язків , яких вони повинні обов’язково дотримуватися. І звичайно насамперед це правила поведінки на уроці,на перерві.  Майже всі діти зараз гіперактивні,вони не можуть довго сидіти на одному місці, зосереджуватися довго на одному виді діяльності. Новою програмою передбачено, що у дітей   три дні на тиждень по 5 уроків, а це для них неабияке навантаження. Тому  в своїй роботі я намагаюся чередувати різні види діяльності , використовувати ігри , хвилинки відпочинку. Є і такі діти, які граються як на перерві, так і на уроках. Навчання стає для них справжнім лихом. Це тому, що у них не закінчився період дошкілля і вся поведінка спрямована на гру. Такі діти найбільше потребують, щоб уроки проводились у формі гри, змагань, мандрівок, на яких мотивація навчання прищеплюється непомітно.

Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають незадоволеність батьків. У дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратись навіть з тим навчальним навантаженням, яке є цілком доступним. Нарікання на лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою, похмурою.

  Що ж порібно робити батькам, щоб дитина успішно навчалася і почувалася в класі і безболісно пройшла період адаптації?

                                        Поради батькам:

• Дбати про здоров’я дитини.

• Допомагати у пiдготовцi до школи.

• Органiзувати робоче мiсце дитини.

• Привчати до охайностi й порядку.

• Привчати до самостiйностi.

•Заохочувати найменшi успiхи дитини у навчаннi й поведiнцi, використовуючи для цього слова-схвалення. А для того щоб заохочувати треба насамперед кожного дня цікавитися шкільним життям дитини.

• Радiйте вашiй дитинi!

• Розмовляйте з дитиною спокiйним голосом.

• Будьте терплячими.

• Щодня читайте дитинi.

Висновок:

Психологічна підтримка дитини батьками – одна з основних і важливих умов позитивного адаптаційного періоду. Видатний педагог і психолог С. Соловейчик опублікував правила, які можуть допомогти батькам підготувати дитину до самостійного життя в школі в період адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити дитині ці правила та з їх допомогою готувати її до дорослого життя.

                    Не віднімай чужого, але й свого не віддавай.

                    Попросили — дай, намагаються відняти — захищайся.

                    Не бийся без причини.

                    Запрошують — іди, не запрошують — запитай дозволу гратися разом, це не соромно.

                    Грайся чесно, не підводь своїх товаришів.

                    Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.

                    Будь уважним скрізь, де треба виявити уважність.

                    Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем стосовно оцінок не сперечайся.

                    Намагайся все робити вчасно і думай про гарні результати, вони обов'язково в тебе будуть.

                    Не нашіптуй і не намовляй ні на кого.

                    Намагайся бути акуратним.

                    Якнайчастіше пропонуй зробити щось разом: давай дружити, давай гратись, давай разом підемо додому.

                    Пам'ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх! Ти — неповторний для самого себе, батьків, друзів, учителів! Бажано в кінці тижня звернути увагу дитини на те, які правила їй вдалося виконати, а які — ні та чому

А зараз хочу надати слово нашому шкільному психологу (виступ психолога)