Значення книги в житті людини є величезним. Навіть маючи комп’ютери, застосовуючи високі технології, людина не може обі­йтися без читання. Проте педагоги і психологи запевняють, що ді­ти, ледве навчившись читати у початковій школі, до 7–8 класу чи­тають значно гірше. Сповільненість процесу читання, відсутність інтересу до читання призводять до того, що процеси інтелектуаль­ної діяльності теж сповільнюються. Учні повільно читають умову завдання, вправи, забувають їх зміст перш, ніж почнуть виконува­ти. Багато термінів і понять, про які вони повинні мати уявлення в цьому віці, їм просто невідомі та нецікаві.

Стійкий інтерес до читання формується в сім’ї, основою його є звичка дитини читати.

Для формування у дитини потреби в читанні й писемного мов­лення необхідно використовувати життєво важливе листування, зміст якого повинен особисто стосуватися дитини, апелювати до най­головніших її інтересів. Наведемо такий приклад. Сашко мріє про справжнього друга. Він хворий, сидить удома в оточенні дорослих, які люблять його, улюблених іграшок, але він далеко від приятелів. По телевізору він переглянув фільм про хлопчика.

Головний герой так сподобався Сашкові, що йому захотілося з ним подружитися. Мама порадила написати йому листа. Сашко старанно і захоплено працював цілу годину, і ось лист майбутньо­му другові готовий. Незабаром приходить «відповідь», написана крупними друкарськими літерами, обрані слова прості, фрази ко­роткі. Автор листа — мама. Вона знає, що викликає інтерес сина. Так зав’язується «листування».

У житті будь-якої сім’ї є багато можливостей для заміни усно­го спілкування на письмове, що сприятиме залученню дитини до письма, читання стане дійсне добровільним, отже, удосконалить­ся його техніка.

Робота над технікою читання — процес достатньо тривалий і не завжди привабливий для дітей. Проте без нормальної техніки читан­ня навчання в старших класах буде значно ускладнено.

Існують різні думки з приводу необхідної швидкості читання в кінці початкового навчання. У програмі початкових класів вона складає 90–100 слів за хвилину. Деякі автори вважають, що до кін­ця навчання у початковій школі бажано, щоб учні читали 120 слів за хвилину.

Третя точка зору належить В. О. Сухомлинському. У своїй кни­зі «Розмова з молодим директором школи» він писав, що бігле, нор­мальне читання — це читання в темпі 150–300 слів за хвилину.

Якщо навіть узяти за основу нижню цифру цих рекомендацій, тобто 150 слів за хвилину, то і тоді третя точка зору не збігається з першою.

Для того щоб з’ясувати обґрунтованість певних рекомендацій, М. О. Зайцев, який займається проблемою техніки читання, порів­няв успішність учнів 6–8 класів зі швидкістю читання цих самих учнів у третьому класі. Що ж з’ясувалося? Ті, хто став відмінником, до кінця третього класу читали в середньому 150 слів за хвилину, ті, хто добре навчається, — 120 слів за хвилину, ті, хто навчається задовільно, — 80–90 слів за хвилину.

Отже, якщо ми прагнемо, щоб наші діти навчалися переважно на відмінно, то повинні дотримуватися рекомендацій В. О. Сухом­линського.

Як свідчить досвід, більшості учнів доступна швидкість читан­ня 120 слів за хвилину. Як цього досягти? М. О. Зайцев дає такі ре­комендації.

1. Якщо дитина ще тільки починає опановувати техніку читання, не слід примушувати її читати тривалий час. Краще читати менше, але частіше. Почитав упродовж 5–7 хв і переказав зміст абзацу. Через годину-дві — ще 1–2 абзаци. Перед сном бажано також чи­тати. Ефективність такого тренування є значно вищою, ніж чи­тання протягом години — 1 год 30 хв за один раз.

2. Добрі результати дає читання перед сном. Останні події дня фік­суються емоційною пам’яттю, і в ті години, коли людина спить, вона перебуває під їх враженням.

3. Якщо дитина не любить читати, то необхідний режим щадного читання. Насправді, якщо дитина не любить читати, то це озна­чає, що у неї під час читання виникають труднощі. У режимі щадного читання дитина читає 1–2 рядки, після цього відпочи­ває. Такий режим є автоматичним, якщо дитина переглядає діафільми: два рядки під кадром прочитала, подивилася на картин­ку — відпочила. Наступний кадр — знову два рядки прочитала, потім дивилася на картинку. Цей прийом цілком підходить тим дітям, які неохоче читають.

4. Для того щоб дитина наочно бачила свій прогрес в опануванні техніки читання, слід частіше вимірювати швидкість читання. Слід озброїтися годинником із секундною стрілкою, книжкою з крупним шрифтом і легким текстом. Нехай дитина читає впро­довж однієї хвилини. Підрахуйте, скільки слів (включаючи спо­лучники і прийменники) вона встигає прочитати за хвилину. До своєї техніки опанування читання дитина ставитиметься так са­мо, як до міток на дверях, якщо там позначати її зріст. Важли­во оцінювати тільки техніку читання, а не інші достоїнства ма­ленького читача. Для цього недостатньо загальних слів «добре», «молодець», «уже швидше». Дитина зрозуміє конкретніші оцін­ки (наприклад: «Цілих 20 слів за хвилину! Чудово!», «У берез­ні було 40, а зараз 45 слів за хвилину!» тощо). Необхідно порів­нювати сьогоднішні результати з учорашніми, радіти кожному успіху.

Педагоги дійшли висновку: якщо дитина на першому році на­вчання не навчилася нормально читати, то її інтерес до навчання значно знижується.

Навчившись читати, дитина відкриває для себе світ великої лі­тератури. Особливе місце у ньому посідають казки, що є першими сходинками до Країни знань, до світу культури. На думку К. Чуков­ського, «казка — найздоровіша їжа — не ласощі, а насущний і ду­же живильний хліб».

Казка приходить у домівку тоді, коли в ній з’являється малюк. Для того щоб казка принесла найбільшу користь дитині, з нею мож­на пограти, тим самим зробивши її своїм помічником у розвитку ма­люка. Є багато казок, що допоможуть дітям мислити логічно, розви­нуть уяву, мовлення тощо. Для розвитку логічного мислення можна використовувати казки Д. Біссета, Дж. Родарі, В. Сутєєва, Д. Харм­са, О. Толстого та ін.

Є казки, де героєві доводиться робити вибір. Як бути з такими казками? Можна прочитати дитині казку, тільки не до кінця, а до того місця, де потрібно зробити вибір. Після того, як вона зробить свій вибір (скаже, намалює, викладе з підручного матеріалу та ін.), потрібно дочитати казку до кінця, щоб дитина дізналася, який ви­бір зробив герой казки, і порівняла його з власним.

Цікаво грати з казками-подорожами. Вони знайомі малюками з раннього дитинства (наприклад, «Колобок»). Ці казки приваблю­ють дітей тим, що в них послідовно розгортається сюжет: «Що буде далі?». Діти люблять перевтілюватися у «мандрівників» і прагнуть відгадати (відповісти, намалювати, зобразити пантомімою), що ж далі відбудеться з героєм-мандрівником, яку кінцівку може мати казка.

Також розвивати мовлення, смак до слова, уміння говорити ви­разно, точно, яскраво допомагають вірші. Діти гостро відчувають ритм і музику віршів. Вони інтуїтивно розуміють, що звичайні фра­зи звучать особливо, якщо вони осмислені поетом. Батьки можуть ненав’язливо допомогти дитині виявити, що слова у віршах не жи­вуть окремо одне від одного, а внутрішньо взаємопов’язані, дібрані й сполучені, що поетична мова має певний звуковий і ритмічний лад. Для цього можна добирати до кожного слова синоніми, розфарбову­вати слова у різні кольори: блакитним — слова у прямому значен­ні, рожевим — у переносному. Корисно після аналізу вірша попро­сити дітей намалювати картинку, що допоможе батькам з’ясувати, наскільки дитина зрозуміла зміст і настрій вірша.

Для того щоб дитина полюбила читання, дуже важливо створи­ти їй власну домашню бібліотеку.

Це може бути робоча бібліотека, що допомагає у повсякденній на­вчальній і позанавчальній роботі: словники, енциклопедії, науково-популярна література, періодичні видання та ін.

Можна придбати улюблені книги, що прочитані й стали улюбленими (книги-друзі, книги-помічники, книги-співрозмовники).

Батькам необхідно самим добре знати дитячу літературу, щоб сприяти розвитку дітей. Залучення дітей до читання слід почина­ти з вибору літератури. Батькам перш за все допоможе дитяча кла­сика: К. Чуковський, С. Маршак, А. Барто, В. Берестов, Б. Захо­дер, М. Носов та ін. Коли дитина почне ставити запитання про різні предмети, явища, у неї виникатимуть інтереси, захоплення — саме час ознайомити її з науково-популярною літературою. Батьки мо­жуть звернутися до «золотого» фонду дитячої науково-пізнавальної літератури — книг М. Пришвіна, Є. Чарушина, Р. Снєгірьова, В. Біанкі та ін. Крім того, у книжкових крамницях є безліч цікавих  енциклопедичних книг: «Я пізнаю світ», «Усе про все», «Моя пер­ша енциклопедія» та ін.

Дитину слід записати до громадської бібліотеки, де серед безлі­чі книг можна обрати ті, що потрібні саме їй. Під час перших від­відувань бібліотеки батьки можуть розповісти дитині, хто в ній пра­цює, як розташовані книги, періодика, як поводитися в читацькій залі тощо.

В особистій бібліотеці дорослі можуть показати дитини, як слід розташовувати книги (за тематикою, жанрами, авторами), як роби­ти закладки, бібліографічні картки з вихідними даними.

Якщо сім’я передплачує періодичні видання, можна зробити до­бірку вирізок із питань, що цікавлять дітей: про тварин, рослини, техніку, історію, природні явища, спорт. Дуже важливо, щоб у ди­тини виховувалося дбайливе ставлення до книги, щоб вона стежи­ла за порядком у власному книжковому куточку.

У деяких сім’ях стало доброю традицією зберігати улюблені ди­тячі книги. Життя цих книг може бути довгим: їх читали бабуся, ді­дусь, мама, тато, а зараз вони стали друзями дитини. Така сімейна традиція не тільки виховує дбайливе ставлення до книги, це став­лення до книги доповнюється почуттями до найдорожчих людей.

Зближують батьків і дітей спільне придбання книг, їх ремонт, наведення ладу в домашній бібліотеці та, звісно, спільне читання й обговорення прочитаного.

Навіть дитина, яка читає швидко, ще довго потребуватиме то­го, щоб їй читали вголос, щоб відповідали на її запитання, ділили­ся з нею своїми переживаннями і думками про прочитане.

Якщо дитина зростає і розвивається в обстановці, де бесіди, слу­хання, читання є нормою повсякденного життя, вона і в школі ціка­витиметься змістовною і різнобічною інформацією, яку можна ді­знатися здебільшого з книг.

Учні, які погано читають, приречені на неуспішність у серед­ніх і старших класах, де обсяг навчального матеріалу збільшуєть­ся у багато разів. Крім того, під час читання вдосконалюються опе­ративна пам’ять і стійкість уваги, від яких залежить розумова пра­цездатність.

Часто трапляється так, що дитина знає всі літери, може читати, але не має бажання. Батьки обурюються: «Адже ти вже вмієш чи­тати! Невже тобі не хочеться самому почитати книжку?» І тоді во­ни починають змушувати дитину читати: «Прочитай ще хоч рядо­чок», «Поки не дочитаєш сторінку, не буду з тобою гратися» тощо.

Як же зробити так, щоб процес читання став для дітей необхід­ністю? У цій справі дуже корисними є ігри, під час яких навчання читання відбувається невимушено. Величезну роль відіграють вечо­ри сімейних читань. Саме тоді батько і мати зближуються з дітьми.

Література:Батьківський всеобуч. Матеріали для роботи з батьками учнів 1–4 класів. Ч. 2.— Х. : Вид. група «Основа», 2011.— 128 c.