Головна » Файли » Сценарії свят » Наші свята

Свято осені
08.02.2016, 16:27

Оформлення залу: розтяжка"Осінь мила,осінь золота", гірлянди з пожовклого листя та осінніх квітів,малюнки,плакати. 
( Діти заходять в зал парами під вальс осені.)

Вчитель.

 Де сходиться осінь і літо?
А там, де пожовклі сади
Гойдають на стомлених вітах
Рум’яні, духмяні плоди.
Де сходяться літо і осінь?
А там, де в захмарні шляхи,
Які пролягли через просінь,
Вдивляються пильно птахи.
- Осінь часто звуть чудовою, замріяною, золотою. Слухаєш, спостерігаєш природу в осінні дні й відчуваєш її урочисту красу. У ній поєднались чарівність барв теплого літечка з першими подихами зимових холодів. У цей чудовий день жовтня ми зібрались на свято Осені.
1. Осінь, осінь, осінь,
Медом пахнуть роси,
Журавлі курличуть в небі
Та вітри голосять.
Рідко сонце світить,
А на голих вітах
В’яже осінь рукавички
З бабиного літа.
2. Красуня-осінь, славна чарівниця,
милуємося всі з її краси.
Які веселі фарби, подивіться,
Поклала осінь на гаї й ліси!
(Пісня 1„Осінь”)
3. Тихо осінь ходить гаєм,
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала, наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта.

4. Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград.
І пізні яблука ранет
Солодкі стануть, наче мед.

5. Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Дерева стануть золоті.
І ми її уклінно просим:
— Заходь у гості, щедра осінь!

(Звучить музика, заходить Осінь.)
Осінь. Я – красуня Осінь, в лісі походила,
Для дітей старалась, кольори змінила.
Осінь я. Осоння листом засипаю,
Осінь... Трави сонні долу нагинаю.
Ранками – імлиста, вдень – як позолота,
Розкидаю листя – це моя робота.

(Осінь показує пожовклі листочки)

Хлопчик в українському костюмі

Хлібом ми радо гостей зустрічаєм.

На рушникові рясному несем.

Все найдорожче, що в серденьку маєм,

Радісно друзям своїм віддаєм.

Дівчинка в українському костюмі

Ми ж українці, душею багаті.

Працею славен народ наш завжди.

Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті

І не було в вас ніколи біди!

(Вручають  осені коровай на рушникові.).

Осінь:

- А хто з вас знає як звуть моїх трьох братів - осінніх місяців?Так.Правильно. Це – осінні місяці.(Вересень, Жовтень і Листопад піднімаються, вклоняються гостям)

Вересень. 

У Вересня щедра рука.
Заходьте! – він з двору гука.

І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград – 
І кожен з нас Вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У Вересня – трудівника.

Жовтень. 

Не встигла осінь відпочити,
Пройтись лісами і садами,
Все листя їй позолотити,
Намилуватися плодами,
А вже земля про літо мріє
І я спішу її зорати,
Щоб золотим зерном засіять
Поля, на урожай багаті. 
Листопад.

 Пожовкло листя і трава –
І я вступив в свої права.
З дитинства до роботи звик:
Я садівник, орач, двірник.
Шаную дуже чистоту –
Зриваю листя і мету
З своїми друзями-вітрами
Бо вже зима не за горами. 

Вчитель. Дякуємо вам, брати – місяці за вашу щедрість, за рум’яні яблука, соковиті груші, за моркву й бурячки, за картоплю й кукурудзу, за всі-всі овочі та фрукти, якими ви нас щедро пригощаєте. А ми вам даруємо пісню. Слухайте.

(Пісня2 „Кленові листочки”, муз. і сл. Н.Грановської.) 

Осінь:

А тепер подивіться на галявину, скільки виросло грибів.

Тут і маслючки, і опеньки, і лисички і навіть мухомори.

Підійдем до них ближче і послухаєм їх розмову.

Боровик: Я гриб-боровик, маскуватись звик, 

Мусиш ліс обійти, щоб мене знайти,

Хто не вміє нас шукати, тим адресу можу дати.

Ми і в лісі  й на галяві, ніжка біла, верх смаглявий.

Сироїжка: Я сироїжка, біла ніжка, у різний колір чепурюсь,

Така тендітна, така я ніжна у руки візьмеш - я кришусь.

Хто коштував хоч раз мене, забачить в лісі - не мине.

Лисички: Ми лисички, жовті личка, ростом зовсім невеличкі

Не червиві, дуже чисті, не ховаємося в листі,

Хто на слід наш потрапляє, повен кошик назбирає.

Мухомор: Я мухомор - я людомор, червоний наче помідор,

Кашкет цяцькований, розлогий, а сам струнки і довгоногий.

Серед урочища грибного не знайдеш красеня такого.

Осінь: Скільки, Мухоморе, не хвались, а наші діти знають які гриби їстивні, а які отруйні і ніколи тебе не підберуть. Але збивати і нищити грибів теж не можна, бо  в природі все для чогось потрібне. Мухомор для людини отруйний, а для тварин він — ліки. От, до прикладу, якщо олень захворів, то він знаходить великого мухомора і з’їдає. Так він виліковується. Та й інші тваринки також так лікуються. Тому нічого в природі нищити не можна.

6. Пожовтів зелений сад,
Вже почався листопад.
Дощик часто накрапає,
Нас гуляти не пускає.


7. Як на небі сонечко –
Можна йти гуляти,
І стрибати, й бігати,
У футбола грати.


8. А як небо хмуриться,
Дощик накрапає,
Парасолька всіх малят
Від дощу сховає.

(Танок із парасольками)

ВчительОсінь – трудівниця, а ще вона – витівниця. А тепер завітаємо на город, і подивимось, що там поробляють гарбузові родичі
Вистава « ПАН ГАРБУЗ»
Дійові особи: Гарбуз, Морква, Цибуля, Диня, Огірок, Буряк, Ведучий.
Огірок       

Огірок  я  молодий

 І корисний і смачний

Народився я тоненький,

Був худим та став товстенький

З-під листочка виглядаю

Господині ще не маю.

Диня         

Ви на мене подивіться,

 Я дівиця круглолиця,

  Жовтобока, запашна,

  А до того ж і смачна.

Морквинка   

Я морквинка - морковиця, молоденька, білолиця.

Пийте сік із морквички

 І рум'яні будуть щічки.

Цибуля              

Я цибуля хоч гірка,

Та корисна я така.

 Я й цілюща, кожен знає,

Від хвороби захищаю.

Ведуча. Жовтопузий пан Гарбуз
Підкрутив зелений вус,
По городу походжає,
Собі пару вибирає.
Морква косу розчесала,
Гарбузові проспівала:

Морква. Ой, Гарбузе – Гарбузоньку,
Візьми мене, дівчиноньку!
Я струнка і кучерява,
Буду тобі, як забава.


Гарбуз. Ні, Морквиця не годиться,
Бо худа і жовтолиця,
Дуже хвастає красою,
І пишається собою.


Морква. Не худа я, а струнка!
Йду за пана Буряка!

Ведуча. Цибулина золотиста
Одягла нове намисто:

Цибуля. Ой, Гарбузе – Гарбузоньку,
Візьми мене, дівчиноньку!
Стану тебе доглядати,
Всю родину лікувати.

 

Гарбуз. Не візьму я цибулину
Навіть на одну хвилину!
Зла вона і язиката,
Буде мене допікати!


Цибуля. Як тобі я не така,
То піду за Огірка!

Ведуча. Жовта Диня на осонні
Потягнулася спросоння:

Диня. Ой, Гарбузе – Гарбузоньку,
Візьми мене, дівчиноньку!
Золотиста я і гожа,
І на тебе трішки схожа.


Гарбуз. Обійшов город не марно:
Подругу знайшов я гарну.
Буде в мене господиня – 
Золотиста кругла Диня!
(Всі Овочі кланяються)

 (Пісня 3.«Ми корзиночки несем»)

Осінь   

-Я хочу розказати вам як тварини готуються до зими. Знайомтеся -  звірята: зайчики, білочки, мишки, жабки, ведмедики, їжачки, лисички і теж розкажуть нам про те, як вони живуть і як готуються до зими.

Зайчик

Як осінь в ліс приходить, я з лісу утікаю,
Бо страшно, шумно там. Я ж шуму уникаю.
А шубка в мене тепла стала, пушком вона підбита.
Зима мене не налякала, хоч і бува сердита.
Зимою в ліс прийду, у затишок вернуся.
Там є сховатись де, бо хижаків боюся.

(Вибігає зі сцени, а на сцену забігає Білочка.)

Білочка

Я на зиму назбирала жолудів, горіхів.
І грибочків насушила для своєї втіхи.
Взимку я не голодую й шубку теплу маю.
Вискочу з свого кубельця й по гілках стрибаю.

(Вибігає зі сцени, а на сцену забігає Лисичка.)

Лисичка

Взимку стужа надворі,
Я ж живу в своїй норі.
Там і затишно, і тихо,
І мене минає лихо.
А як їсти є бажання,
То іду на полювання.

(Вибігає зі сцени, а на сцену виходить їжачок.)

Їжачок

Добре їм, в них шуби є, є що їсти й пити.
В мене ж тільки колючки, як зимою жити?
І ніде ні черв’ячка, жодної личинки,
Ні вужа, ні змій нема й жодної стеблинки.
А тому я восени в нірку залягаю,
Мох і листя постелю й тихо засинаю.

(Виходить зі сцени, а на сцену вискакує Жабка)

Жабка

Ква. Болото я люблю.
В нім я цілу зиму сплю.
Бо ж мені харчів немає,
Ні комарик не літає,
Мухи спати повкладались
І без їжі я зосталась.

(Стрибає зі сцени, а на сцену виходить Ведмідь.)

Ведмідь

А яка мені тривога?
Взимку в мене є барлога.
Хоч нема що їсти й пити,
Я й без цього можу жити.
В затишку, в теплі я сплю,
Дуже спати я люблю.

(Позіхає і йде зі сцени.)

Осінь. Отже, ви зрозуміли, діти, що звірята кожен по-своєму готується до зими, у кожного свої звички і пристосовується кожен у природі, як йому зручно. А людина повинна працювати, щоб вижити у цьому світі. А зараз ви мені пісеньку заспіваєте, бо я дуже люблю дитячі голосочки.

 (Пісня 4 про осінь.)

Учень

Осіннє диво

Ой, чарівниця осінь, справжнє диво!
І де знайти найкращі ті слова,
Щоб передати, як довкіл красиво,
Аж казка мружиться від сонця, як жива.
А вітер зашумить в верхів’ї дуба,
Враз шумові оркестри зазвучать.
І звуки, і краса серденьку люба
В душі озветься. Справжня благодать!
І дощові калюжі, мов озерця,
Бо неба синь відбилася у них.
Краса торкнула ніжні струни серця,
І полилась мелодія від них,
Немов на струнах бабиного літа,
Що срібним павутиннячком летить.
Чарівна осінь сонечком зігріта...
Це дивовижна, неповторна мить...

Учениця

Осінь чарівними барвами квітне,
Тепла буває, суха і привітна.
Жовта, червона, зелена, руденька,
Ще золотава, гаряча й тепленька.
Радує квітами і кольорами,
Сяють жоржини ясними вогнями.
Ще хризантеми цвітуть до морозу
І не страшні їм холодні прогнози.
Осінь буває чудова й чарівна,
Сонячна, сяюча, світла і дивна.

Учень

Часом проллється рясними дощами,
Сумно зітхне, не порадившись з нами.
Холодом різко не в пору повіє,
Сірою стане. І це вона вміє.
А коли дощик щодень накрапає,
Колір чарівний у неї зникає.
Осінь тоді сіра-сіра, байдужа,
Сонечко навіть світити не здужа.
От яка осінь на світі буває,
То сяє сонцем, то дощ накрапає.
То вона світла, барвиста, чарівна,
То сіра-сіра, сумна й непогідна.
Але у ній хоч коли та красиво!
Осінь — чарівність! Осінь — це диво!

Про осінь мову поведемо і слово в риму доберемо

Вчитель.

-Діти,а зараз таке завдання. Я буду читати вірш,а ви повинні кожне останнє слово другого рядочка  добирати самі за змістом, римуючи.Готові?

За літом, як завжди буває,
Чарівна осінь... (наступає).
Як тепле сонечко сміється,
То все ще літечком ... (здається).
Та все ж гніздечка опустіли —
Пташки у вирій ... (полетіли).
В тепла краї, як кажуть люди,
І до весни вже іх ... (не буде).
Не зазвучать пісні для втіхи,
В природі стало ... (тихо-тихо).
І вже нема чому радіти,
Бо починає лист ... (жовтіти).
Зачервоніла горобина,
Зібрала урожай... (людина).
Посіяла озимину
В осінню пору ... (чарівну).
А осінь ходить рідним краєм
І медом груші... (наливає).
І як завжди, мільйони літ,
Вдягає все у жовтий... (цвіт).
А вітер між дерев гуляє,
На землю листячко... (скидає).
Воно кружляє і летить,
А потім ляже і... (лежить).
В природі в час такий красиво,
А вранці від туману... (сиво).
Усе стихає, лиш охоче
Цвіркочуть коники до... (ночі).
Дерева зовсім стали голі,
Травичка пожовтіла в ... (полі).
І небо сіре вже дрімає.
Ото вже й дощик... (накрапає).
Поменшав день, ось в чому річ.
Та стала довга-довга... (ніч).
А осінь все собі мандрує
І землю до зими... (готує).

Вчитель. Ну молодці!Ну що ж ось і настала пора прощатися. Сумно, звичайно, коли природа завмерла і чекає приходу зими з її снігами та морозами. Але люди дякують тобі, осінь, за щедрий урожай. І ми не будемо сумувати, а попрощаємося з тобою до наступного року.

Осінь. Спасибі вам, діти, ви приготували таке хороше свято для мене і про мене, та мені вже час, бо стільки є справ, мене чекає ліс і поле, сад і город, мене чекають звірі у лісі і в полі, птахи, котрі залишились на зиму, всім треба допомогти приготуватись до зими.

Не журіться за осінню, діти,
Все в природі — прийде і мине!
Днині кожній потрібно радіти
Отже, згадуйте, діти, мене!

Вчитель. Ось і закінчилося свято-казка. А тепер щедра осінь хоче пригостити всіх своїми дарами: яблуками, грушами, горіхами, виноградом. Бо багата вона на врожаї і хоче, щоб люди мали все: хліб і до хліба, овочі та фрукти. А ще всі ми хочемо, щоб наші діти виростали добрими і працьовитими, чесними і вмілими, чуйними і творчими. Щоб уміли бачити красу природи рідного краю і захоплювалися нею, щоб змалку вивчали традиції свого народу і несли в своїй душі те найкраще, що є у нас, українців.

 

Категорія: Наші свята | Додав: Мітіра
Переглядів: 2030 | Завантажень: 5 | Коментарі: 1
Всього коментарів: 1
avatar
як скачати сценарій
avatar