Головна » Файли » Сценарії свят » Наші свята

Прощавай, початкова школо!
20.04.2018, 19:57

Вчитель:
Доброго дня, усім хто прийшов сьогодні на наше свято. Ось і настав цей день. На вулиці буяє зеленим цвітом весна, сонце пестить нас своїм золотим промінням, а прийдешній день несе нове, незвідане до сьогодні життя. Час летить невблаганно і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка.
Але всім неодмінно світитиме яскравим вогником, сповитим солодким,стискаючим серце спогадом наше дитинство. Дитинство і юність. Це справді найкраща пора в житті людини, і проходить вона у школі. Дитинство захоплює дружбою, мріями...
Але все має свій початок і кінець. Сьогоднішній день проводить невловиму межу між дитинством і юністю, яка слідує за ним. Наші діти подорослішали, зміцніли морально та фізично, закінчили першу ступінь навчання та готові йти далі нелегкою дорогою шкільної науки.

 

Зібрались дружно ми на свято

(Сьогодні це останній раз),

Щоб всім удачі побажати

Перейти у п`ятий клас.

 

Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для нас.

Як перша сходинка до нього

Для всіх нас буде п`ятий клас.

 

У нас усіх прощальний настрій,

І ми схвильовані украй,

«Середньо школо, - скажем, - здрастуй,

А початкова – прощавай!»

 

Роки, роки! Невпинні, невблаганні,

Вони пливуть рікою в небуття,

В бездонні тихо тонуть і зникають…

На жаль рокам немає вороття.

 

Та пам’ять – джерело життя й безсмертя,

Вихоплює із глибини років

Те, що було найкраще, наймиліше,

Що не заблудиться в гущавині віків.

 

Життя – це таємнича книга.

І скільки в ній незвіданих доріг…

Ти озирнешся і помітиш,

Як швидко пролетів за роком рік.

 

Так швидкоплинний час творить чудеса. І ось одне з них – перед вами.

(Четверокласники танцюють вальс)

 

Після вальсу виходять джентельмени

1. Панове, невже у нас випускний?

2. Так, сер, чотири роки – це не жарт!

3. А пам’ятаєте, який бал був у на в першому класі на новий рік?

4. А яке гарне було свято мови?

5. А як ми вчилися чергувати, прибирати свої речі?

6. А пам’ятаєте, панове, якими малюками прийшли ми в перший клас, нічого не вміли.

7. Так, сер, цілком вірно, я ось, наприклад, не вмів шнурки зав’язувати, я і зараз не вмію. Але нічого, у мене попереду ще сім шкільних років. Навчусь.

  1. А от я довго сумував за дитячим садком.
  2. А тепер?
  3. А тепер довго буду сумувати за початковою школою.
  4. А яка у вас, панове, заповітна мрія?
  5. Я. Панове, навчився красиво малювати і мрію стати художником.
  6. А я буду закрійником.
  7. Що будеш відкривати і закривати двері?
  8. Ну що ви, сер, я мрію кроїти і шити зручний і модний одяг.
  9. А я хочу стати солістом.
  10. Невже, сер, ви співаєте, як Басков?
  11. Ну що ви, сер, я просто мрію солити огірки і помідори. Хочу створити свою фірму.
  12. А я вам чесно скажу: життя наше в початковій школі було чудове, яскраве і дуже цікаве.

20. Так, дійсно. І за ці чотири роки було все: і радісні події і сумні, і бійки, і смішні історії, і сльози, і веселий сміх.

21. Але одне ми знаємо напевно, що ніколи не забудемо ці роки, адже вони дали нам багато нових знань з якими ми покрокуємо далі, навчили дружити, бути самостійними та ще багато чому.

22. Отож запрошуємо вас дорогі наші гості на наш невеличкий концерт. Всі разом: «Прощавай, початкова школо!»

Вчитель:
Послухайте веселі шкільні частівки у виконанні хлопчиків нашого класу.

ЧАСТІВКИ

1. Ми частівки заспіваєм                                          4. Та й навіщо нам потрібна

Вам сьогодні від душі,                                                   Математика оця?

Як віднині ми вже стали                                                 Щоб так мучити щоденно

Горезвісні школярі.                                                         Бідних діток без кінця.

2. У ту школу ми ходили                                                  5. А у зошиті у мене

На початку зі слізьми.                                                      Букви лягли спати:

Та сьогодні ми вже плачем,                                             Скільки їх не ставлю,

Бо не хочем в старшу йти.                                               Не хочуть стояти.

3. З нами клопоту зазнали                                                6. Слава Богу, що скінчили

І батьки, і вчителі,                                                              Ми нарешті вже цей клас

Поки букви ми вивчали                                                      Хай скуштує цього хліба

В тім нещаснім букварі.                                                    Ще хтось інший після нас.

 

 

На нашім святі

Знайте, хто сміється,

Тому добре живеться.

Хай про перші наші кроки

І круті стежинки

Нагадають вам сьогодні

Веселі смішинки.

 

Ой нема де правди діти,
Було всяке серед нас.
Той у школі звик шуміти.
Той уроки не хотів вчити
Той запізнювався в клас.

 

 

Ці миттєвості чудові

Хай згадає кожен з нас.

Було цікаво разом в школі –

Тож смійтесь з нами, просим вас.

**********

(Батько сидить і читає газету. Заходить дочка.)

Тату, а чому іде дощ?

Підеш до школи – дізнаєшся.

Тату, а у Баби Яги є бабенятка?

Звідки я можу знати?

Тату, а навіщо конячці коси на плечах?

Запитай у коняки.

Тату, а мотоцикл не любить цукерки?

Не знаю, я його не запитував.

Тату, а ти не сердишся, що я у тебе про все питаю?

Що ти моя доню? Як можна? Адже чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати.

(Дочка виходить.)

От вже непосидюче. Хоч би швидше тебе до школи відправити!

**********

Першого вересня ввечері

(Сидить задоволений батько з газетою. Заходить син, кидає портфель.)

- Синку, що сталося? Ти такий засмучений! Хто тобі посмів зіпсувати свято Першого вересня?

- Свято?! Нічого собі свято! Чого ж ви не попередили мене, що це не на день, а на 11 років?

**********

 

-Тату, наша вчителька, мабуть, ніколи не бачила коня.

-Чому?

-Сьогодні на уроці малювання я намалював коня. Вона підійшла до мене, подивилась на малюнок і спитала: «Що це таке?»

**********

-Яке завдання в нас було? Сидоренко!

-Позначити число в іменниках «штани» й «весна». Чи однина, чи множина.

-То ти вже виконав чи ні?

-«Весна», це ясно, в однині.

От зі штанами щось не те…

Завдання дуже не просте…

-І чим же, поясни мені,

Оці «штани» такі складні?

У чому складність? Поясни.

- У чому складність? Бо «штани»

До половини – однина,

А трохи нижче – множина!

**********

-Признайся чесно та щиро: хто за тебе робив домашні завдання?

-Чесно?

-Чесно!

-Ну, якщо чесно, не знаю, бо я вчора дуже рано заснув.

**********

- Павлику, чому в тебе один черевик чорний, а другий коричневий? - запитав учитель у хлопчика, тільки-но той з'явився в класі.

- Ану біжи додому й перевзуйся!
— Та я вже повертався, тільки вдома теж один черевик чорний, а другий коричневий...

**********

-Тату! Пам’ятаєш, ти обіцяв мені 5 гривень, якщо я напишу контрольну роботу на «12»?

-Звичайно, пам’ятаю! Ось (лізе у кишеню, а син перебиває).

-Не спіши, таточку, вчителька наказала тобі передати, що я зекономив твої гроші.

**********

– Чим відрізняються свійські тварини від диких ?

– Дикі тварини нікому добровільно не віддають молоко та яйця.

**********

Я не хочу ходити до школи,— захникав Петрик.
— Чому? — спитав батько.
— Тому що мені скажуть: напиши «А».
— А чому ж ти не хочеш написати «А»?
— Бо тоді мені скажуть: напиши «Б».

                                                                                 **********
— Віто , скільки сім на сім?
—Та, здається, 47
— Ну, а вісім на чотири?
— Небагато — 44.
А пізніше у спортзалі
Віта подругам казала:
— В нас скрутне положення,
Бо таблиці множення
Наша вчителька не знає,
Кожен день мене питає.

                                                                                   **********
Мати. Ну, давай, синку, щоденник. Подивимося, що в тебе там.
Син. Я не можу сьогодні його дати.
Мати. Чому?
Син. Аптека була закрита.
Мати. А при чому тут аптека?
Син. Катя сказала, що сьогодні мій щоденник можна показувати батькам
разом з валеріаною.

                                                                                   **********
Син: В школу більше не піду.
Мама: це ще чому?
Син: писати не вмію, читати не вмію, рахувати не вмію, а розмовляти мені не
дозволяють!
                                                                               **********
-А ти, тату в школі вчився?
-Учився Андрійку.
-А це правда, що ти одержував двійки?
-Було таке траплялося…
-Тоді мама правду каже, що я в тебе вдався.

А зараз Чудеса в решеті (зі шкільних творів)

— «Так було соромно, що її загризла совість».

— «Вона відстоювала свою думку лежачи».

— «Оля з’їла бублик разом із собакою, яка бігла попереду».

— «Несподівано він почув чийсь погляд».

— «У нього був худорлявий і світлий чуб».

— «Мій брат їздить на машині. В нього мотор хороший».

— «Я сиджу з Марійкою. Вона з села. Я з нею дрижу».

— «Ми поговорили мовчки».

«Голова Оксани була заплетена у довгі коси».

«У собаки були голубі очі і рожеві щоки».

«Неподалік від нашого села був помнутий овес, там загорали свині».

«Коли я прийшла у школу 1 вересня, то вистроїлась біля нашого класу».

«На темному обличчі блукали її світло-блакитні очі».

«Мамині руки не можуть сидіти без діла».

«На українську землю часто нападали татарські турки».

«Коли я закінчу школу, то буду любити її».

Вчитель:

-Розвеселили ми вас? А під гарний настрій і співати хочеться.

Якщо народ співає і сміється,

То значить, в нім здорове серце б’ється.

Отож співай, народе добрий, з нами,

Усіх розвеселяй піснями!

ПІСНЯ 1 «Школа »

Вчитель: Погляньте, дорогі діти на батьків. Їхні очі сяють щастям. А десь в глибині затаїлась тривога. Бо попереду скільки випробовувань! І батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. То ж любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість гордитися вами! Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя, щоб мамині і татові серця були спокійні за вас!

ПІСНЯ 2 «Про батьків»

Вчитель: Дитинство - це чарівний, казковий, неповторний світ, коли збуваються дитячі мрії, коли віриться, що ти - володар світу, а коли підростеш, то обов'язково станеш знаменитим, тому що зможеш змінити його на кращий. Дитинство-це ніби чарівна країна, в якій все переливається різними кольорами і фарбами, все іскриться щастям. Діти стають з роками дорослими і розумними, але все одно вони ніколи не забувають цю маленьку чарівну країну під назвою ДИТИНСТВО.

ТАНЕЦЬ «Маленька країна»

Початкова школа – мрій країна,

Тут вперше все: знання і відкриття

І саме звідси йде у світ дитина

В своє прекрасне, світле майбуття.

 

Країна мрії – ніби Всесвіт цілий,

І перші почуття, і пізнання себе.

Тут вперше все: любов і дружби сила,

Краса землі і небо голубе.

 

Як мить одна пройшло чотири роки,

І нам із вами розлучитись час.

Великі зроблені в навчанні кроки,

У вересні прийдемо ми в 5-тий клас.

 

Щоб вчитися і світ цей пізнавати,

Йти у життя хорошими людьми,

Батькам і вчителям допомогами –

На все це сподіваємося ми.

ПІСНЯ 3 « Дитинство »

Вчитель. Зараз ми всі трохи хвилюємося, адже чотири роки пліч о пліч ми піднімалися сходинками країни Знань – все вище і вище. Вчилися писати, читати, рахувати. Вчилися дружити. Давайте ж разом згадаємо, якими вони були ці роки і заглянемо в минуле.

Увага на екран. (Відео «Якими ми були»)

Вчитель. Подивіться якими гарними, дорослими стали ваші діти. А головне, як багато всього вони вміють робити: і співати, і танцювати, і вірші декламувати, і навіть на гітарі грати.

Пєса у виконанні тріо гітаристів.

Вчитель. Дорогі мої четвертокласники, пам’ятайте ми не назавжди прощаємось із вами. Будемо зустрічатись, цікавитись справами, інколи тільки обміняємося посмішкою, але більше ніколи я не проведу у вас урок, не запитаю домашнє завдання. Та я впевнена, що ви у старшій школі будете гарно вчитися, виростете справжніми людьми. Щасливої вам дороги!

Ну ось і все!

Свято урочисте завершиться зараз.

Ми вдячні всі, хто з нами тут.

Бажаєм щастя вам, здоров’я, радості багато,

Щоб вік ваш довгим і безжурним був.

 

Швидко роки пролетіли,

В пам’яті спогад лише залишили.

Ми завжди згадаємо свій перший урок

І четвертого класу останній дзвінок.

 

У нас у всіх прощальний настрій,

Ми всі схвильовані украй…

Тож скажемо разом ми:

«Велика школо, здрастуй!

Початкова школо, прощавай!»

Танець «Україна»

До дітей підходить маленька дівчинка з повітряною кулько в руці.

Діти. Ти хто ?

Дівчинка. Я ваше дитинство. Сьогодні я залишаю вас.

Учениця. Почекай, не йди. Залишись ще хоч трохи.

Дівчинка. Не хвилюйтеся. Я приходитиму до вас у снах.

Учениця. Ми тебе ніколи не забудемо !

Дівчинка. Прощавайте ! ! !

Дівчинка віддає кульку учениці.

На цьому наш святковий концерт закінчено. Всього вам найкращого

 

 

Категорія: Наші свята | Додав: Мітіра
Переглядів: 760 | Завантажень: 2
Всього коментарів: 0
avatar