| Головна » Файли » Години спілкування » Години спілкування 4 клас |
Зимові свята в Україні: традиції, звичаї, обряди.
| 26.11.2017, 12:43 | |
Мета: Ознайомити учнів з традиційними зимовими християнськими святами: Святого Миколая, Різдвом Христовим, Святого Василя, Водохреща, з обрядом колядування і щедрування. Виховувати любов і повагу до національних традицій та обрядів рідної України.
Любі друзі, хоч маленькі
Ми вже добре про це знаєм,
Що звемося українці,
Й українських предків маєм.
Батько, мати, брат, сестричка,
І всі інші члени роду-
Всі належать до одного
Українського народу.
Бо родитись українцем
Це велика честь і слава,
Рідний край свій полюбити-
Найважливіша з усіх справа.
Але щоб землю цю
Міцно й щиро покохати,
Треба все про неї
Добре вивчити, пізнати.
Вчитель. Шановні гості! Дорогі діти! Вітаємо Вас з наступаючими новорічними святами. Бажаємо Вам, щоб ці святкові хвилини залишилися з вами і в будень. Хай завжди в ваших сім’ях буде радість, взаємопорозуміння, мир і злагода.
Сьогодні ми дізнаємось про те, як у нас в Україні зустрічають новорічні свята: Святого Миколая, Різдва Христового, Святого Василя або старого Нового року та свято Водохреща
Вчитель. Ми вже звикли з Вами зустрічати Новий рік з Дідом Морозом і Снігуронькою і вважаємо, що так завжди і було. Не так давно в Україні Новий рік зустрічали зі Святим Миколаєм. У зимову ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай спускався з неба. Він заходив до кожної хати, розкладав подарунки. Він знає, що в цю ніч усі мають бути щасливі! І ті що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро.
Морозна нічка візерунки
На вікнах старанно пряде.
Йде Миколай, несе дарунки,
І в кожну хату він зайде.
І подарунок вийме тихо
З мішка угодник Миколай,
Послуха, як дитина диха.
Кладе нечутно, й ну тікать.
А рано сонце кришталево
Гра візерунками в вікні.
Дитячі очі повні дива-
Голублять дари ці чудні.
І люблять діти Миколая,
Святому почесть віддають.
І ця дітей хвала святая
Найбільша в небі є, мабуть.
Яка радість, який рай,
Іде Святий Миколай.
Несе він даруночки,
Втіху і пакуночки.
За ним спішаться янголята,
Тримають книги у руках.
Що, де, кому з нас треба дати,
Уже списали в тих книжках.
Вчитель. А як наші діти готувалися до цього свята? Чи всі були чемними, добрими, працьовитими? Які дарунки вони заробили? Про це ми переглянемо сценки.
СЦЕНКА « В ХАТІ»
Мама. Андрійку, підмети хату, будь ласка.
Андрійко. Я не маю часу.
Мама. Але ж і я не маю.
Андрійко. Я не можу замітати, бо я хлопець.
Мама. Але ж то ти насмітив.
Андрійко. То не я, а кіт. Хай він замітає.
Мама. Де ти бачив, щоб кіт замітав! А кіт, власне, чий?
Андрійко. Оксанчин.
Мама. Але ж чому ти з ним бавишся, коли він не твій? Я його більше бачу з тобою, ніж з Оксанкою. Отож, ти з ним бавився, дав йому цілу газету подерти, а тепер не хочеш прибирати.
Оксанка. Мамо, я замету. Я дуже – дуже люблю замітати. Тоді в хаті так гарно, чисто робиться!
Мама. Дякую, дорога донечко, а ти, Андрійко, недобре поводишся!
СЦЕНКА « КОЛО ХАТИ ЗУСТРІЛИСЬ ДВА ПРИЯТЕЛІ»
Марко. Здоров, Ромку!
Ромко. Здоров, Марку! Що це в тебе у торбі?
Марко. Сніданок.
Ромко. А що тобі мама поклала? Щось спеціальне?
Марко. О, так, пиріжок із маком.
Ромко. Давай його сюди.
Марко. Та не сіпай, торбу порвеш і пиріжок роздушиш. Я й так із тобою хотів поділитись.
Ромко. Поділитись?! Тут нема чим ділитись. Я все хочу. В тебе вдома їх і так багато.
Марко. Але я в школі буду голодний.
Ромко. Не вмреш, ти й так затовстий.
( Дає Маркові стусана, вириває з його рук торбу і тікає. Марко плаче).
Вчитель. Як ви гадаєте, чи всі діти в сценках отримують однакові подарунки від Святого Миколая? Чому?
- Діти, а ви вже написали листи до Святого Миколая. Якщо ні то вже час. Тільки не просіть забагато. Просіть щось невеличке, корисне для вас, а також просіть доброго здоров’я для тата, мами і усіх рідних.
«Лист до Святого Миколая».
Десь за тиждень, перед святом
Оля Соня, з Владком – братом
Взялися листа писати
І Миколаєві послати:
«Святий отче, Миколає!
Вечір твій вже наступає.
Пишем, щоб влегчіть роботу,
На що маємо охоту.
Соні черевиків треба;
Оля просить ляльки з неба,
Владко – шаблі золотої,
І рушниці та нової!
Ну й цукерків мусиш дати,
Любим страшно ласувати!».
Діти лист цей заліпили,
За вікно його вложили.
Все зробили так як треба.
Лист поїхав аж до неба.
Вчителька. Але що це? Що я бачу? Чому наш Владик плаче?
Мені сумно, як згадаю бліду дівчинку з трамвая.
В неї дуже хворі ніжки і вона не ходить пішки.
Я не хочу ні машинок, ні солодких мандаринок.
Я прошу у Миколая – хай ту дівчинку з трамвая
Десь у Львові віднайде і на ніжки підведе.
Софійка. А можна у Святого Миколая просити щось не для себе, а для когось іншого?
Вчителька. Звичайно, можна, але ти така чемна дівчинка, що й для себе щось можеш попросити, він напевне, не відмовить.
Софійка. Ні, ні, те, що я прошу, таке велике, що для мене самої вже місця нема.
Я у Бога завжди прошу
Не цукерок і не грошей,
А здоров’я мамі й тату,
Миру, щастя в нашу хату.
Слави й волі всій родині,
Нашій рідній Україні!
Вчитель. Діти, хто для вас найдорожчі люди? Який дарунок від вас бажають отримати ваші батьки?
Вірш « Вклонімося найдорожчим».
Я сьогодні за парту тихенько
В класі рідному сяду на мить,
Неспокійне моє серденько,
Загадково у грудях щемить.
Вчителю! Мамо! Тату!
Як хочеться стримати час.
Людей в світі щирих багато –
Дорожчих немає за Вас.
Вже дитинство прощально курличе,
Найчарівніша світла пора,
Юність манить, до себе кличе,
Та сьогодні ми ще дітвора.
Вчителю! Мамо! Тато!
Як хочеться стримати час!
Людей в світі щирих багато-
Дорожчих немає за Вас!
І приємно, і боляче, й сумно!
Непростим є завжди перший крок.
Ви навчили жити розумно,
Через терни підем до зірок.
Вчителю! Мамо! Тату!
Як хочеться стримати час.
Людей в світі щирих багато –
Дорожчих немає за вас.
Вчитель. Життя Святого Миколая дає нам важливий урок бути щирими, лагідними, працьовитими і милосердними
Діти співають пісню « Святий Миколай»
Вчитель. Січень – перший місяць року. Традиційно на нього припадає найбільше свят. Це пов’язано не тільки з новорічною обрядовістю. Зимовий період дозволив селянам відпочивати від важкої землеробської праці. Вільного часу було удосталь, тому його заповнювали різними формами дозвілля.
Перше свято – Різдво Христове. Його відзначають 7 січня. Саме у цей час народився Ісус Христос.
Вчитель. Діти, а скільки страв має бути на святковий вечір?( На святковий вечір має бути 12 страв).
- А чому?( Це тому, що в Ісуса було 12 учнів - апостолів).
- А яка головна страва?( Головна страва – кутя).
- А що таке кутя? ( Кутя – символ життя. Її варять з пшениці).
- Діти, а коли сідають вечеряти?( Вечеряють на заході сонця, коли на небі покажеться перша зірочка. За вечерею має бути вся родина).
- В українського народу є дуже гарний звичай, якого нема ні у якого іншого народу. За цим звичаєм тримається зв’язок між живими і давно померлими.
Наш народ вірить, що на Свят – вечір усі померлі колись предки приходять знову на землю і йдуть до хати, до своїх дітей, внуків, правнуків. Вони з ними разом їдять святу страву – кутю. Тому, кожен, хто їсть кутю, візьме ложкою раз – два, а тоді кладе ложку знов у миску, щоб дати своїм померлим родичам їсти разом з ними.
Це дуже гарний звичай, якого нема ні у якого іншого народу. Цим тримається зв’язок між живими і давно померлими. За цією традицією народ є без початку і кінця. Тому і існує приказка: « А нашому роду нема переводу».
Вчитель. У кожній хаті ще стоїть прикрашена ялинка. Біля ялинки дуже часто встановлюють вертепи. Вертепом може називатися і різдвяна вистава, в якій беруть участь ангели, цар, і місце, де народився Ісус Христос. Такий вертеп ви маєте можливість розглянути.
Одними з перших прийшли привітати народженого Ісуса прості пастушки з овечками.
Пастушки.
Слава Богу, мир в цій хаті,
Ми пастушки небагаті,
Прийшли сьогодні у Вашу господу,
Щоб розказати усьому народу
Про чудесну новину,
Про небесну дитину.
Ясна зірка засвітила.
Всім дорогу возвістила,
Аж до Вифлиєму,
В ту країну незнайому,
Де Пречиста сина мала,
Світ добром обдарувала.
Хай за вікном хуртеча злиться,
А нам співати і радіти,
Горить ялинка у світлиці –
З Різдвом Христовим, любі діти!.
Дніпро обняв дзвінкі Карпати,
А в хаті вже кутя і сіно.
Дозвольте заколядувати:
З Різдвом Христовим, Україно!
Вчитель. А ще увечері перед Різдвом, коли в небі загоралась перша зірка ватаги дітлахів починала ходити по домівках. Всі були святково вдягнуті, або перевдягались у різдвяних персонажів. У ватазі обирали Звіздаря, який носив «різдвяну зірку».
Ще у ватазі був Дзвонар, який дзвониками сповіщав господарів про наближення ватаги. А ще був Міхоноша, який носив мішечок для дарунків, бо, навіть, Міхоноша не мав право брати дарунки, їх господарі самі клали у мішечок. Ватагу вів Коляда, а різдвяні пісні, що співали, називались колядкою. Ватага заходила у двір і, якщо господар дозволяв, починала колядувати.
Діти виконують пісню «Різдво»
-Діти,то що ж таке колядки? Колядки - величальні пісні, у яких славлять господарів дому, бажають їм здоров’я, щастя, щедрого урожаю, достатку, за що отримують нагороду.Ось послухайте деякі з них
Колядки.
По цьому дому, по веселому,
Чи дозволите колядувати,
Колядувати, дім звеселяти?
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця.
А без меду не така –
Дайте, дядьку, п’ятака.
А п’ятак не такий,
Дайте дядьку золотий.
Відчиняйте скриньку.
Та давайте сливку,
Відчиняйте сундучок,
Та й давайте п’ятачок.
Будьте здорові, з празником!
На щастя, на здоров’я, на Новий Рік,
Аби в цьому році родило краще, як торік,
Жито, пшениця, всяка пашниця.
Будьте здорові! З Новим роком!
Хай щастя вам Бог у господу приносить.
В багатім врожаї, у щедрих покосах.
Хай діти ростуть у цій хаті чудові.
Співаючи пісню на батьківській мові.
Щоб славного роду велося коріння.
У дружбі, повазі і розумінні.
Вчитель. Історично склалося так, що Новий рік у нас відзначається двічі: 1 січня за новим календарем, і через два тижні – за старим-14 січня. Напередодні старого Нового року, за давньою народною традицією, справляють Щедрий Вечір – веселе українське свято з обрядами, забавами, скоромною їжею (піст вже минув): багатою кутею на смальці, ковбасами, пирогами, варениками, млинцями, смаженими на салі тощо. Юнаки і дівчата збиралися у ватаги, одягали чудернацькі маски. Хлопчика переодягали у дівчинку Маланку і починалося веселе дійство.
Сценка «Водіння кози».
(Хтось стукає у двері).
Хлопчик. Пане господарю, дозвольте козу до хати завести?
Господар. Нема де тій козі розгулятися, тісно в хаті!
Хлопчик. Та пустіть, бо замерзла!
Господар. Ми б пустили, та що гості скажуть?
Хлопчик. Будьте ласкаві, пустіть, бо й козенята замерзнуть.
Господар. Ну йдіть уже, йдіть, тільки добре співайте!
Хлопчик. Добрий вечір вам та господарям,
Ми не самі йдем, ми козу ведем.
Від хати до хати, сіру волохату,
З довгими ногами, крутими рогами.
Коза. Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває – там вилягає,
Де коза ногою – там жито копою,
Де коза рогом – там жито стогом.
( Коза стомилась і падає).
Діти. Ой! Коза впала! Нежива стала!
Дівчинка. Ой людочки добрі! Чи не має у вас лікаря, аптекаря, щоб нашу кізочку полікувати? Лежить вона не дише і хвостиком не колише!
Хлопчик. Друзі, може серед вас є лікар?
( Входить лікар із кондитерським шприцем).
Лікар. Хто помирає?
Всі. Коза.
Лікар. Козак? Який? Цей?( Вказує на хлопчика, одягненого козаком).
Козак. Не козак, а коза.
Лікар. Ну, це ми швидко! Що з вашою козою трапилось?( оглядає). Зуби цілі. Роги не поламані. Копита не проколоті. Треба укол робити.
( Підходить до кози, щоб зробити укол, коза тікає).
Лікар. А що мені тепер робити?
Кому укол давати?
Кого від смерті рятувати?
Гей, хто хворий, признавайся?
Для уколів роздягайся!
Вчитель. У нас всі здорові! Так, діти?
Діти. Так!
Лікар. ( Підходячи до козака)Ось ти, козаче, здається хворий, блідий!
Козак. Я здоровий,як бик!
Лікар. А покажи язик!
( Козак показує).
Лікар. Ой, бідний, бідний, ти козак,
Язик червоний як буряк.
Треба вводити мікстуру,
Приготуйсь до процедури!
( Виходить).
Козак. Друзі! Заховайте мене від того лікаря!
Вчитель.А ми тебе перевдягнемо в дівчину.
Козак. Мене? В дівчину?
Вчитель. Так. За давнім Новорічним звичаєм ми тебе перевдягнемо в дівчину Маланку.( Перевдягають хлопця, надівають намисто, хустку, фартушок).
Вчитель. Водячи козу та Меланку, щедрувальники приносили в кожну оселю сміх, веселощі, добру звістку.
Вчитель. 14 січня українці святкують свято на честь Василія Великого. Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — посівати треба. Із самого ранку хлопці набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей.
Засівальників сприймали як самих бажаних гостей, запрошували сісти до столу, щоб добре все сідало, або шоб свати сідали (так казали там де були незаміжні дівчата). Ось і до нас завітали засівальники. Давайте послухаємо.
Нас послав Святий Василь
Засівати в заметіль
Й особливий дав наказ,
Щоб засіяли і в вас!!!
Ще й навчив казати так:
«На кохання сієм мак,
Сієм жито на добро,
А для сміху ось пшоно,
На здоров'я вам овес,
Щоб був кріпкий рід увесь.
А від заздрісних осіб
Сієм вам пшеницю-хліб!!!» Сієм, сієм, засіваєм,
З Новим роком вас вітаєм
Сієм, вієм, засіваєм,
Зло добром ми задуваєм,
Щоб вам легко все вдавалось,
Ясне сонечко всміхалось,
Щоб завжди у вас на полі
Врожаю було доволі.
Проросте хай ця пшениця,
Хай буяє й колоситься,
Буде хліб хай на столі
І у місті, і в селі!
Сію-засіваю зерня на паркет,
Щоб розквітла доля, як троянд букет!
Сію-засіваю я на килими,
Щоб в душі і серці не було зими!
Сію-засіваю зерня на підлогу,
Щоб була легкою вам життя дорога!
Вчитель. Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні відзначають його 19 січня. Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.
Білий берег, біла крига,
Біла річка, біла мгла.
Промовля водичка тихо:
-Як далеко до тепла!
А над нею крига тонко
Раптом скрипнула нараз.
То рубають ополонку:
Водохреща йде до нас.
І нехай мороз лютує,
Хай панує біла мла.
У святій воді струмує
Чиста крапелька тепла.
Вчитель
Дай Боже Вам любові і тепла,
Добра в сім'ї і затишку в оселі,
Щоб щастя світла музика текла
В різдвяні свята, щедрі і веселі!
Хай здійснює бажання рік Новий,
Хай ваші мрії процвітають,
З чудовим святом, радості й надій
Ми щиро і сердечно Вас вітаєм!
Діти
Ми на тому, добрі люди, щедрівки кінчаєм.
Щастя й долі цьому дому всі щиро бажаєм!
Живіть у мирі, щасті, добрі, чесні люди,
Нехай Божа ласка з неба завжди з вами буде!
Незабаром Новий рік
Переступить ваш поріг.
Хай до вас він завітає з тим,
Що серце побажає!
Хай несе у вашу хату щастя, радості багато,
А здоров’я цілий міх покладе на ваш поріг!
З Новим роком Вас усіх!
Прощавайте, друзі, Вам низький уклін,
Щастя вам бажаєм всі ми, як один.
І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були.
| |
| Категорія: Години спілкування 4 клас | | |
| Переглядів: 1053 | Завантажень: 4 | |
| Всього коментарів: 0 | |