Мета: формувати моральні основи дитячої особистості; сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини; навчати опановувати мистецтво спілкування; формувати навички взаємодопомоги; пробуджувати щирий інтерес до всього корисного; ви­ховувати в дітей людяність, гуманізм у стосунках, доброзичливість, бажання бути справжнім другом.

Хід заходу

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Треба всім нам привітатись:

Добрий день!

Одне одному всміхнутись:

Добрий день!

II. МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ ЗАХОДУ

У ч и т е л ь. Привітно всміхнувшись, ми побажали одне одному доброго дня. Правда, діти, що від посмішки стало тепліше в нашому класі?

Я вірю в силу доброти.

Добро завжди сильніше злого,

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

В. Крищенко

— Як ви гадаєте, про що ми сьогодні поговоримо?

— Правильно, про добро.

III. РОБОТА НАД ТЕМОЮ ЗАХОДУ

1. Розповідь учителя

— Один мудрець сказав, що людина — це її вчинки. Усе своє життя люди пізнають, що таке добро і зло, гарно і погано... Але шлях до доброти непростий і не завжди легкий, тому необхідно вчитися доброти, учитися бути уважним до людей, берегти й дбати одне про одного.

Сьогодні ми спробуємо зробити ще кілька кроків на шляху до доброти. А в помічники я пропоную взяти мислення, увагу до слова, творчість і фан­тазію. Ми будемо вчитися спостерігати, згадувати, думати, творити, відчу­вати, робити висновки та виконаємо багато різних завдань.

Здавна на Землі цінувалося праведне життя — життя чесне, щире й прав­диве. Завжди користувалися повагою люди, готові прийти на допомогу, добрі, привітні, увічливі, тактовні, вдячні, чесні, терплячі, щедрі. Дуже важливо, діти, уміти втримуватися від шкідливих звичок, учинків та лихих намірів. Очевидно, ви знаєте, що за свої вчинки потрібно відповідати перед Богом, людьми, своєю совістю і законом. Зло завжди буде покаране...

— Але як учинити щодо людей, які вас образили? Відповісти образою на образу? Помститися? Чи слід уміти прощати? (Учні висловлюють свої міркування.)

— Добро перемагає зло. Зло породжує лише зло... Кращим за помсту є про­щення. Тому необхідно вчитися перемагати свій гнів, бути поблажливим, тер­пимим і не брати прикладу з тих, хто вас зневажає чи кривдить.

2. Робота над прислів’ями і приказками

— Здатність людини, прощати ближньому зло, не мститися йому, утриму­ватися від сварки — свідчить про силу та красу людської душі. З давніх-давен   стосунки між людьми, взаємна підтримка, милосердя були основою життя, і про це народ висловлювався в усній народній творчості.

— Діти, вашим домашнім завданням було пригадати прислів’я та при­казки про добро і зло, про дружбу і товаришування.

Добро довго пам’ятається.

Хто людям добра бажає, той і собі має.

Не одяг красить людину, а добрі діла.

Робиш добро не кайся, робиш зло — зла і сподівайся.

Поведінка — це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя.

Дружбу шукають дружбою.

Друга пізнаєш у біді.

Коня пізнаєш в їзді, а людину — в дружбі.

3. Обговорення «Що таке дружба?»

— Діти, що таке дружба? (Учні висловлюють свої міркування.)

Друзі все ділять навпіл.

Спочатку подбай про друга.

Друг завжди допоможе в біді.

Друг вміє прощати.

— Діти, що таке людяність?

— Діти, що таке дружба, та яким повинен бути справжній друг? Прислу­хайтесь до порад практичного психолога.

Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, що таке дружба?

Дружба — це особливі стосунки між людьми. Вона може бути між хлоп­цями, між дівчатами, між хлопцями та дівчатами. Для дружби важливим є вміння зрозуміти, пробачати, допомагати у важку хвилину й довіряти одне одному. Дружба неможлива без взаємної симпатії. Я хотіла б дати вам поради, що дають змогу подобатися людям і бути привітно прийнятими ними. По-перше, щиро цікавитися іншими людьми — бо в щирості ваша перемога. По-друге, ваша посмішка — приємний подарунок людям. По-третє, якнай­частіше звертайтеся до інших на ім’я, згадайте, як вам неприємно, коли вас кличуть по прізвищу. По-четверте, умійте слухати. Навчишся слухати ти — згодом почують і тебе! І остання порада: намагайся говорити щирі комп­ліменти, бо кожному приємно чути добре слово.

4. Гра «Зелене — червоне»

— Зараз ми пограємо в гру. Якщо я називатиму добрий учинок, показуйте зелену картку, якщо злий, поганий,— червону.

Привітатися під час зустрічі.

Штовхнути когось і не вибачитись.

Допомогти підняти річ.

Обманювати товариша.

Захищати слабшого за себе.

Насміхатися з чужого горя.

До всіх бути добрим і ласкавим.

5. Читання й обговорення оповідань В. О. Сухомлинського

ДУБ ДІДА МАТВІЯ

Жив у нашому селі дід Матвій. Виповнилося йому вісімдесят років. Немічний став дід Матвій.

Настала весна. Сидить дід біля хатини на лавці. Зі школи йдуть діти. Несуть саджанці дуба.

— Дайте і мені один дубок,— просить дід Матвій.

Дали діти діду дубків. Йдуть і міркують: що робитиме дідусь з дубком. Адже він такий старий, безпорадний.

А дід Матвій зібрав свої останні сили і посадив дубок на вулиці. Посадив і дбав про нього все літо. Поливав і землю розпушував навкруги дубка. Зеленіє дубок і пнеться до сонця.

Восени дід Матвій помер.

Діти, які дали дідусю саджанець, дбають про дубок.

Минуло десять років. Так і звуть всі те дерево: діда Матвія дуб.

Думати про людей — це прекрасно.

Якби кожний думав про те, щоб принести щастя іншим людям, не було б нещасних.

БО ЦЕ БОЛИТЬ МАРІЇ ПЕТРІВНІ...

Це було в останній рік війни. Якось Володю образила однокласниця Ніна. Вона сказала йому під час перерви:

— П’ять латаних плать.

Ніна натякала на те, що у Володі п’ять сестричок, мама часто недужає, батько загинув на фронті, ні за що купити новеньке. Того в сестричок ла­тані плаття. Володя не міг витерпіти образи. Він не пішов жалітися до Марії Петрівни. Він ударив Ніну, а вона залилася сльозами. Марія Петрівна все чула, все бачила. Вона зітхнула й сказала:

— Сьогодні, Володю, я прийду до вас додому.

Марія Петрівна веде їхній клас недавно, всього два тижні. До неї була в них дуже строга вчителька Зоя Миколаївна. Коли вона приходила до когось до­дому, без ремінця не обходилось. Ми засмутилися. На Володю дивилися спів­чутливо: будеш битий, Володю...

Наступного дня Володя прийшов до школи радісний. Він не раз повторив:

— До нас приходила Марія Петрівна...

Потім він розповів, що Марія Петрівна ані слова не сказала про те, що він дуже вдарив Ніну. Вона принесла його сестричкам іграшки, а найстаршій — платтячко. А коли вже йшла, то дуже тихо сказала Володі:

— А битися не можна...

— Я більше не битимусь,— сказав Володя,— бо це болить Марії Петрівні...

6. Малювання «Усмішка»

— Людяність, милосердя, доброта. Такі знайомі нам ці слова. Дедалі час­тіше ми говоримо про них, а чи кожна душа відкрита для добра? Чомусь сьо­годні наше суспільство заражене вірусом егоїзму, зла й жорстокості. Зачер­ствіли людські серця, заросли ряскою байдужості до чужого горя, чужої біди, яких у нашому житті дуже багато. З давніх-давен закономірно вважалося за

потрібне допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок безхатченку, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного й скривдженого, розрадити самотніх. Хо­тілося б, щоб ви, діти, збагатили свої серця любов’ю до людей, своїх рідних, до природи, щоб назавжди викоренили зі своїх душ зло, жорстокість, ненависть, бо тільки у світі добра панують любов і повага, мир і спокій.

— Найкоротша відстань між людьми — це усмішка. Тому нашому «смай­лику» намалюймо велику посмішку.

Учні на кружечках записують число, обирають ту рису характеру, що кож­ному до вподоби, і малюють посмішку «смайлику».

ІV. ПІДСУМОК ЗАХОДУ

Рефлексія

— Любі діти, ви знаєте одне одного вже декілька років. Але я впевнена, що ввічливі слова ви говорите одне одному дуже рідко. Ви погодитесь зі мною, що кожній людині приємно, коли їй говорять компліменти, або просто добрі, при­ємні слова про її зовнішність, риси характеру. Зараз скажемо одне одному такі приємні слова. А допоможе нам у цьому ось така дитяча іграшка.

(Учитель з іграшкою в руках обходить кожну дитину, діти говорять чарівні слова.)

— А завершити нашу зустріч я хочу такими рядками:

Добро творіть на світі, люди,

Воно, як сонце, серце зігріва,

Й теплом наповнить наші груди,

Й мудріше буде голова.

Живіть у серці з добротою!

Та не чекайте нагород!

А тою вірою старою —

Цінує ласку наш народ.

— До нових цікавих зустрічей. Звучить пісня «Дорогою добра».