Мета: виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України;вшанування пам’яті видатного художника  слова, патріота України Т.Г. Шевченка; формування культури мовлення через красу і багатство рідної мови;Пропагування творчості і обдарування рідного краю.

                                                                 Хід заняття

      Вчитель.

-Діти,  як ви розумієте слова - рідний  край?

-Адже недарма говорять «Як у гостях  не добре,  а  вдома найкраще»,  бо ти на своїй рідній землі.

Зустріч  з поетом

Колись,  діти,  давним-давно, на такій же  землі  і не за безкраїми  морями,  не за дрімучими лісами,  не за  високими  кам’яними горами, був веселий,  багатий,  мальовничий,  але зачаклований злими людьми, зневолений двома неволями, край. Одна  неволя – панська,  друга  - царська. І жили  там рабами в тяжкі й чужі й роботі віддані в неволю люди. І називали  той край – Україна. Україна -  це не лише країна смутку  і жалю, а й країна великої краси. Краса її – це тихі води і ясні зорі,  зелені сади і  білі хати,  лани золотої пшениці і багатоводні  ріки,  співучі роботящі люди. І ось у такому краю  в Україні,  в  с. Маринцях   Київської губернії,  в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної  темної ночі  блиснув на все село  один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа,  а для України -  великий поет, буремний Тарас і  незламний Кобзар.                                                                                                                

 Портрет. Яким  є  Т.Г. Шевченко?

                                                                                                                        (Простота, доброта,  волелюбність, народність).    

Творчість поета.

- Дитячі роки поета були тяжкими, сирітськими,  безрадісними. І лише мальовничі краєвиди  природи рідного  краю  розвіювали смуток,  і в серці заграла радісна сила. Всю Черкащину, як тепер називають  Шевченків край,   малий Тарас сходив своїми босими ногами,  скропив дрібними росами-сльозами. Милувався Тарас чарівністю  степу,  різнобарвністю гаю,  гомоном улюбленого Дніпра. І вже тоді  в душі зароджувалася любов до природи,  рідного краю,  землі, мови.

                   Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого  бога,

За неї душу погублю!

-Все своє життя,  де б не був поет,  душею линув до рідного краю, рідної домівки.

                              Не називаю її  раєм, тії хатиночки  у гаї

                              Над чистим ставом край села

                              Мене там мати повила

                              І, повиваючи,  співала

                              Свою нудьгу переливала

                              В свою дитину …  В тім  гаю,

                              У тій хатині,   у раю,

                              Я бачив пекло … Там неволя…

Хоч як тяжко було Тарасові в рідній хатині,  але з якою любов’ю він думами лине до неї, як ніжно називає «хатиночка», як милується зеленим гаєм, чистим ставом. Згадка  про рідну домівку навіює на поета інші думи,  і він лине у  квітучий вишневий садок на Україну.

Учень декламує  вірш ”Садок вишневий коло хати “

-Діти, яку  картину ви уявили,  прослухавши  вірш?  Що ви відчули? Так це прекрасна картина весняного  вечора  в українському селі. Ми бачимо красу саду, вечірньої  зіроньки. Чуємо спів дівчат,  гомін хрущів.

                                                Думи мої, думи  мої

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

І знову,  ніби голуби  сизокрилі, прилетіли з-за Дніпра думи і перенесли  поета на рідну землю і побачив він картину неповторної краси рідного куточка.Зараз і ми з вами здійснимо подорож  у цей куточок.                                                                                                                            Розгляд малюнка за віршем  «Тече вода з-під явора».

- Що ми бачимо на малюнку?

- А що відчуваємо?

І полилися думки, ніби вода з-під явора,  рядками поезії.

Діти виконують Пісня «Ой є в лузі  калина»

- Т.Г. Шевченко любив український світанок:  він  був небайдужий до його  краси, яку описує у вірші «Сон».

…світає,

                              Край неба палає,

                              Соловейко в темнім гаї

                              Сонце зустрічає.

А особливо поет любив часи надвечір’я – коли заходило сонце, м’які сутінки огортали  степ, долину, наступала тиша.

Зоря  моя вечерняя,

Зійди над горою

Поговорим  тихесенько

В неволі з тобою …

Шевченків край -  співучий куточок України. Тарас  ще змалку  любив слухати народні  пісні,   сам любив співати, тому  багато його  віршів було покладено на музику.  Ці пісні допомагають  ще глибше відчути чарівність рідного краю.Послухайте пісню «Зацвіла в долині червона калина».

Зацвіла в долині  червона калина,

Ніби  засміялась дівчина –дитина,

Любо,  любо  стало,   пташечка зраділа

І защебетала. Почула  дитина

І в білій свитині  з  біленької хати

Вийшла  погуляти у гай на долину.

 - Про що  йдеться в пісні?

- Особливе місце  у житті і творчості Шевченка займала природа,  особливо природа неньки-України.Ми дізналися скільки прекрасних   віршів написав Шевченко про свій рідний  край,  його мальовничу красу. У вірші «Заповіт»  поет  просить  поховати його після  смерті на рідній землі.

Як умру,  то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій…

- Народ виконав заповіт Шевченка. Поховали його в Каневі  на Чернечій горі,  що тепер зветься Тарасовою,  над Дніпром - Славутечем.І щоденно пливе  людський  потік, щоб вшанувати пам'ять  Кобзаря,  вклонитися його  могилі,  покласти квіти.

- Вшануймо ж  і ми,  діти,   пам'ять  про Тараса Григоровича піснею  на його слова  «Думи мої, думи  мої…»

- Думи  поета живуть у серцях людей, у народних  переказах,  рядках книг, у малюнках  в українських  рушниках, вишиванках,  на сценах театрів,  у кінозалах,  у маминій пісні-колисанці,   у співучій український мові…

- Діти, нехай же і у ваших серцях завжди живе українська мова та звучить рідна пісня.