Мета: формувати дружні стосунки між хлопчиками та дівчатками, виховувати ввічливість, культуру гендерного спілкування.

«У лісовій школі всі відчули прихід весни. Вітерець приносив у клас запахи перших весняних ароматів. Пахло квітами та свіжістю… Сонячні зайчики скакали в зошитах та відволікали учнів від серйозних занять. Ведмедик прокинувся і знову прийшов до школи. Після зимової сплячки він постійно чіплявся до товаришів. Так вже йому хотілося розім'ятись, поборотись та повалятись, а звірі побоювалися його незграбності та «важкої» лапи. Іншим учням теж хотілося чогось веселого та галасливого. Вчитель Їжак розумів це та прощав активну метушню під час перерви. Одного разу Ведмедик не розрахував своєї сили та боляче вдарив Вовченя. Вовченяті дуже боліло, але він стримався, не заплакав, а лише потирав бік лапою. Хоча Ведмедик і бачив це, він не підійшов, не вибачився, а грався далі, наче нічого не трапилось. Раптом впала Білочка, її штовхнув Ведмедик і також не вибачився. Білочка почала обурюватись.

- Знову ти скандалиш, Білочко?! - заявив їй Ведмедик.

- Я не скандалю, я прошу, щоб ти вибачився і більше не штовхався. Мені боляче!

- Теж мені дівчисько! Пещена!.. Он я Вовченя випадково штовхнув, він навіть не зойкнув, справжній чоловічий характер!.. А всі дівчата -противні, вередливі плакси!

- Що ?! -обурилась Білочка. - А ви, хлопці, - дурні та злі, лише двійки отримуєте та в футбол ганяєте! Зчинився галас. Скільки несправедливих і образливих прізвиськ почули звірі одне від одного! Дівчаткам легко вдавалось придумувати образливі прізвиська, які зачіпали хлопчиків за живе. Хлопчикам хотілося одразу кинутися в бійку, але поки ще вони тільки стискали кулаки та бурмотіла: «ми їм покажемо!» Хлопці більше не гралися з дівчатками. А якщо раптом Зайчику хотілося поплигати з Білочкою через струмок, то хтось із хлопчаків погрозливо йому кричав: «Агов, дівчисько!», - і Зайчик із сумом повертався до інших, «чоловічих» розваг.

В кінці навчального року, перед літніми канікулами школярам дали завдання підготувати концерт для батьків. «Нехай дівчатка собі працюють, якщо вони такі розумні»,- пробурмотів Ведмедик. Дівчатка не відмовились та підготували цілу виставу «Казка про країну Тиждень».

«В одній країні жили семеро маленьких чарівників. Вони були дуже добрими. Ці чарівники -хлопчики та дівчатка (Понеділок, Вівторок, Середа, Четвер, П'ятниця, Субота, Неділя). Вони допомагали одне одному, разом веселились та відпочивали. Хлопчики та дівчатка там ніколи не сварились, адже у сварках вони могли втратити свою чарівну силу, і тоді б країна Тиждень загинула. Щоб зберегти мир та спокій, друзі були уважними одне до одного, вміли домовлятись та пояснювати, поважали себе та інших, не показували, хто із них кращий. Адже який Тиждень, наприклад, без дівчаток (Середи, П'ятниці, Суботи та Неділі) або без хлопчиків (Понеділка, Вівторка,   Четверга). Всі вони були важливими та потрібними в цій чарівній країні».

Після вистави Ведмедик, Лисеня, Вовченя та інші хлопчики підійшли до дівчаток та подякували їм за казку. А Білочка запропонувала: «Давайте придумаємо нову казку разом і покажемо її всім друзям!». «Давайте!» зраділи хлопчики. І вони всі разом почали обговорювати нову казку, нові мрії та відносини з друзями.

Обговорення казки. Учням пропонують поділитися думками щодо почутого та їхніми відчуттями та бажаннями.