Варіант 1

Прочитай уважно текст.

ПІДЗЕМНИЙ МЕШКАНЕЦЬ

За Віктором Приходьком

На узліссі чорніють купки землі. Деякі зовсім свіжі, їх насипав кріт: зайву землю з потайних ходів повигортав.

Майже все своє життя він проводить під землею, шукає черв’яків, личинок різних комах, а на поверхню виходить рідко. У лісі, на луках мені частенько траплялися такі купки, однак самого господаря зустрічати не доводилося. Мабуть, і цього разу, якби не було зі мною Миколи Лукича, я не побачив би підземного звірка.

Ми зупинилися на узліссі. Микола Лукич прихиливсь до скривленого стовбура вільхи, я примостився поряд. Галявина перед нами як на долоні, а нас не одразу помітиш.

— Зачекаємо трохи. Звірок повинен вилізти, свіжим повітрям подихати.

Тільки лісник замовк, просто перед нами раптом заворушилася земля. Спершу з’явилася мордочка з маленьким хоботком. Потім кріт виставив напоказ передні короткі лапки з довгими кігтями і нарешті виліз сам. Підправив вхід до нірки, відгорнув землю, постояв, принюхався, обтрусив свою чорно-буру шубку.

Звірок видався мені дуже неповоротким. «Мабуть, він тільки повзати може», — подумав я. Але раптом кріт почав бігати по галявині. Він вовтузився в опалому листі, ховався в залишений після сінокосу оберемок сіна. Далі, прихопивши кілька листочків, поліз у нору.

Кріт ще довго без відпочинку збирав на галявині листя, носив до нори сухі стебла трави.

Повертаючись із лісу додому, Микола Лукич мовчав, а потім заговорив:

— Ти, мабуть, помітив: кріт брав не все, що йому під лапи потрапляло. На галявину вітер наніс листя різних дерев — він у нору носив тільки дубове. В оберемку сіна звіркові найбільше сподобалися стебла материнки та конюшини. Ці трави приємно пахнуть і так само, як листя дуба, довше зберігаються, менше вбирають вологи, ніж інші лісові рослини. Для підземелля кращої підстилки не знайдеш. Бачив, скільки сухого листя й трави наносив? Спальню свою утеплює. Отже, зима прийде малосніжна, холодна. А пізня осінь буде дощовою. Запитаєш, звідки такі прогнози? Пояснення просте. Раніше кріт жив на тому боці галявини. Там низина, їжі для нього більше, але і коли випаде багато дощів — усе затопить вода. Тому він і перебрався на нові квартири, тут невелике підвищення і вода норі не загрожує.

(327 слів)

Виконай завдання.

1. Визнач жанр прочитаного твору.

А легенда

Б оповідання

В казка

2. Визнач послідовність у розташуванні пунктів плану до поданого тексту.

□ Опис тваринки.

□ Купки землі на узліссі.

□ Пояснення лісника.

□ Зустріч з кротом.

□ Праця звірка.

□ Повернення з лісу додому.

3. Коли відбувалися події, описані у творі?

___________________________________

4. Спиши текст, розкриваючи дужки.

Щойно заз(е,и)л(е,и)ніла на подвір’ї трава, а океан рослин вже зацвів. Це кульбаба – ознака в(е,и)сни. Приязну усмішку дарує нам вона.

Цю красиву квітку ніхто (не)сіє, але вона (не)переводи(тьс,ц)я. А знаєте, що мільйон прикрас можна (з,с)творити з кульбаби? І ланцю(ж,ш)ки, і намистечко, і ро(з,с)кішний вінок.

Кульбаба є ці(н,нн)ою лікар(з,с)ькою рослин(е,о)ю. Її повна назва – кульбаба лікар(з,с)ька.

За Іваном Цюпою

5. Вибери рядок, у якому подано дієслова минулого часу.

А чорніють, прийде, вбирають

Б підправив, пахнуть, насипав

В повигортав, виставив, постояв

6. Поєднай слова і вислови та їх тлумачення.

7. Підкресли головні члени речення. Зазнач, якою частиною мови вони виражені.

Раніше кріт жив на тому боці галявини.

8. Поміркуй і запиши. Чому кріт перебрався на інший бік галявини (3-4 речення).

Варіант 2

Прочитай уважно текст.

КВАКША ГРОЗУ НАКРИЧАЛА

За Віктором Приходьком

От і осінь вже чаклує у лісі. Відгуло, відзвеніло лагідне літо. Тихо над річкою Тясмин, сумно. Раніш, було, аж у вухах лящало від пташиного щебетання, а зараз лише коли-не-коли промайне якась зграйка, не голосно між собою перегукуючись, і знову тиша... Хіба що ворона зовсім несподівано над вухом каркне. Та так голосно, що у бідних пічкурів¹ аж душа в п’яти тікає. Або сорока помітить мене з вудочкою, вмоститься недалечко й починає свої лісові новини з подробицями переказувати.

І раптом над самісіньким вухом як залунає: крак-крак-крак... Хто це? Звідки? Голос долинав з молодого осокора, під яким я вмостився. Дивно, що це за птаха так виспівує? Скільки тут рибалю, ніколи не чув нічого подібного. А над головою знову: крак-крак-крак...

Підійшов я ближче, усі гілляки ретельно обдивився. Ніякої пташки й близько немає. Може, полетіла?

І тут зненацька замість пташки світло-зелену жабку угледів. Притислася вона жовтавим животиком до гладенького стовбура, зачепилася за нього лапками... Ніби приклеїлася. Не відірвеш.

Та це ж квакша. Жабка така, яка лиш уночі полює. А вдень перечікує, в густому листі від сонця ховається.

Сидить собі отак в холодочку і ні-ні, та й подасть голос. Хто не знає, нізащо не здогадається, що то жаба співає.

Я б цілий день ту квакшу слухав, та щось риба клювати перестала. І на обрії, бачу, хмари з’явилися.

Ого, та чи не гроза насувається? Заходився я вудочки змотувати, а квакша все голосніше, все настирливіше кричить.

Що це з нею? Налякав хто?

Вирішив я подивитися на неї і не впізнав. Сиділа жабка на тому ж місці, так само приклеївшись до стовбура, але як вона змінилася! Спинка зробилася темно-зеленою. Навіть коричнювато-зеленою. Якби не бачив її раніше, нізащо б не повірив у це перевтілення.

Але згодом збагнув, що «перефарбувалася» жабка недаремно. І кричала не з доброго дива. Це вона грозу передчувала. Навіть приказка така у народі є: «Квакне квакша на суку — дощ застука по даху».

І справді. Після обіду розхвилювалися дерева, загримотів грім і на землю, на луки, як горох, посипався град.

(328 слів)

¹Пічкур – невелика срібляста рибка.

Виконай завдання.

1. Визнач жанр прочитаного твору.

А оповідання

Б казка

В легенда

2. Визнач послідовність у розташуванні пунктів плану до поданого тексту.

□ Опис жабки.

□ Гроза.

□ Хмари на обрії.

□ Осінній ліс.

□ Квакша «перефарбувалася».

□ Невідоме «крак – карк – крак».

3. Коли відбувалися події, описані у творі?

__________________

4. Спиши текст, розкриваючи дужки.

За с(е,и)лом ро(з,с)кинулося дивне поле. Там росте цілий ок(е,и)ан в(е,и)ликих яскравих голівок. То соняшники.

Особливо гарні вони (в)ранці. Тоді на їхніх пелюстках з’являю(тьс,ц)я чисті, прозорі краплинки роси. Прихилиш до себе ро(з,с)кішну квітку, і вона вмиє тебе росяною водиц(ьо,е)ю.

А ти знаєш, що соняшники завжди пов(е,и)ртають голівки до сонця? Дивля(тьс,ц)я, тягну(тьс,ц)я до н(йо,ьо)го. Ніби усміхаю(тьс,ц)я сонячн(е,о)ю усмішкою.

За Олександром Копиленком

5. Вибери рядок, у якому подано дієслова теперішнього часу.

А чаклує, відгуло, прислухаюся

Б помітить, полетіла, переказувати

В полює, ховається, тікає

6. Поєднай вислови та їх тлумачення.

7. Підкресли головні члени речення. Зазнач, якою частиною мови вони виражені.

От і осінь уже чаклує у лісі.

8. Поміркуй і запиши, як ти розумієш народну приказку «Квакне квакша на суку´ – дощ застука по даху» (3-4 речення).