Історія нашого народу
Наші предки будували замки, щоб боронити рідну землю від нападників. На горі вони ставили міцні будівлі. Оточували їх високим муром. На мурах були бійниці, через які люди давали відсіч чужинцям.
Добре відомі замки в Луцьку, Хотині, Кам’янці-Подільському, Хусті, Острові, Олеську.
Були замки в Києві та Львові. У замках, які збереглися, тепер музеї. Замки треба берегти! Це наша історія.
Мати
Від Тараса Шевченка українська поезія протягом віків співала і співає величальну пісню матері. Бо ж у матері втілюється вся краса світу. Його сонячність, безмежність, незбагненність.
Мати вчила і вчить нас. У кожної людини стоїть вона початком доброти і совісті. Вона подарувала нам життя, навчила говорити і запалила у серці вічне світло пісні. Тому з образом матері пов’язано усе найдорожче у нашій душі. Це рідний дім, яблуні і вишні в цвіту, широка і журлива річка, запашний луг. Усе те, що зветься Батьківщиною.
Наша рідна земля
Рідний край !. Дорога серцю земля наша. Безмежні степи, зелені ліси й доли, високі і блакитні небеса ! Хіба є що на світі краще за це довкілля ? Хіба є що на світі дорожче за Вітчизну ?
Рідний дім, гостинна ласкава оселя. Тут ти народився, вперше побачив світ, уперше ступив крок.
А за порогом відкрився чарівний світ. Коло вікна ростуть мальви, соняшник, вишня.
Ти розумієш, що це – твоя Батьківщина !
Від батьківського порога вона бере свій початок.
Наші предки
Ми – українці. А нашими предками були слов’яни. Жили вони спочатку в лісах, полювали на звірів, ловили в озерах рибу. Потім стали розводити худобу, вирощувати хліб. Навчилися всяких ремесел.
Слов’яни ділилися на окремі племена. Біля Києва жили поляки, а далі на захід - древляни.
Були ще сіверяни, хорвати, уличі. Кожне плем’я мало свої землі, свого князя. Слов’яни торгували з іншими народами, охороняли свої володіння.
Слов’янські племена згуртувались навколо Києва й утворили свою державу – Київську Русь.
Калина
Калина любить рости у лузі, біля верби та черемхи. Весною калина розквітає і стає гарною, мов дівчина в білому вбранні.
Ягоди калини люблять і люди, і птахи. На смак вони кислі і трохи гіркуваті, але дуже корисні: і лікують, і надають бадьорості.Колись давно, проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм, а з собою давала хліб із калиною.
Коли в домі свято, посередині столу кладуть хліб і калину.
Рідна земля
Рідний край !. Дорога серцю земля наша. Безмежні степи, зелені ліси й доли, високі і блакитні небеса ! Хіба є що на світі краще за це довкілля ? Хіба є що на світі дорожче за Вітчизну ?
Рідний дім, гостинна ласкава оселя. Тут ти народився, вперше побачив світ, уперше ступив крок.
А за порогом відкрився чарівний світ. Коло вікна ростуть мальви, соняшник, вишня.
Ти розумієш, що це – твоя Батьківщина !
Від батьківського порога вона бере свій початок.
Рідна мова
Мово рідна! Ти безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм нема кінця краю.
Красо моя! В тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть.
Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі. Без тебе – перекоти-поле, що його вітер несе у сіру безвість.
Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш , кличеш на теплі й могутні хвилі свої. Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан.
Річка Либідь
Річка Либідь пішла від сліз Либеді, дочки якогось київського князя. Вона була чудова. З усіх країв світу з’їжджались молоді лицарі, князі й королевичі просити її руки. Та княжна й чути не хотіла про весілля. Королевичі порадились між собою, здвигнули плечима, припоясали булатні мечі, сіли на своїх вірних коней і роз’їхалися.
Пусто й сумно зробилося в княжому палаці. Не стало ні хоробрих лицарів, не прекрасних королевичів. Минуло кілька літ. Помер князь. Сумним було життя молодої дівчини. Дні й ночі вона плакала. З цих сліз і пішов струмочок, який називається Либіддю.
Україна
Україна... В одному вже тільки цьому слові і для нашого вуха, і для нашого вуха, і для вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю... Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю...
Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки...
Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі.
Поема жалю і смутку, краси і недолі...
Джерело: http://ridna-mova.com.ua/ukrainski-duktantu-na-rizni-tematuku/9-kontroln-diktanti-dlya-4-klasu.html
|
